Характерною рисою грошового обігу в Україні у 1917— 1922 рр. було використання в різних регіонах та багатьох містах місцевих грошей. Гроші місцевого друку забезпечу-вали потребу у дрібних, розмінних купюрах на певній території, оскільки на місцях відчувалась їх гостра нестача. Місцеві гроші випускали банки, скарбниці, позиково-ощадні каси, кредитові товариства, ради, різні комітети, думи, управи магістрати, земство.

У складі колишнього Радянського Союзу Україна не мала власних національних державних грошей. Після 1991 р. доводилось друкувати національні гроші за кордоном. Лише з березня 1994 р. почалося друкування національних грошей — гривні і карбованця — в Україні, на Банкнотній фабриці Національного банку України.

В сучасних умовах відбувається широке впровадження електронних платіжних засобів (так званих електронних грошей) у системі безготівкових розрахунків. Електронні гроші — це умовна назва коштів, які використовуються їхніми власниками на основі електронної сис-теми банківських послуг. Електронні гроші застосовуються завдяки впровадженню у розрахунках комп'ютерної техні-ки і сучасних систем зв'язку. На сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основними складовими системи електронних грошей є бан-ківські автомати, кредитні і дебетові картки, електронна си-стема розрахунків у торгових пунктах тощо. Поява електронних грошей була б неможливою без надійного захисту від несанкціонованого доступу до бази даних, запобіжних заходів щодо занесення вірусів у електронну систему, достовірного і правильного використання магнітних карток.

Електронні платіжні засоби діють в рамках спеціального каналу зв'язку з банком (наприклад, між банком і торго-вельними підприємствами під час розрахунків). Тим самим вони значно прискорюють взаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грощей. Перехід на сучасні технології безготівкових розрахунків здійснюється на основі впровадження "пластикових" грошей — особливих магнітних карток. Вперше система банківських карток була створена у 1958 р. одним з найбільших банків США Ваnk оf Аmerika. У 1974 р. в результаті інтернаціоналізації діяльності Американської компанії банківських карток була утворена система VISA international.

Функції грошей є конкретним проявом їхньої сутності. У цьому плані очевидно, що трансформація економічної при-роди сучасних грошей обумовлює й модифікацію їхніх функцій. Традиційно в економічній науці виділять п'ять головних функцій грошей:

1) міра вартості;

2) засіб обігу;

3) засіб платежу;

4) засіб нагромадження;

5) світові гроші.

Усі ці п'ять функцій грошей в їх системній єдності станов-лять реальний рух грошей (реальне функціонування грошо-вої маси). Зміст тієї чи іншої функції грошей відображає особливості досягнутого рівня (етапу) еволюції самих грошей.

Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної ви-значеності вартості в ціні товару неможливе ринкове госпо-дарство і еквівалентний товарний зв'язок між товаровироб-никами.

Для забезпечення виконання грошима функції міри вар-тості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків — національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу техніч-ну роль при виконанні грішми функції міри вартості.

У функції засобу обігу гроші відіграють роль тимчасово-го посередника при обміні товарів. В сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банків-ському рахунку) обов'язково повинні бути в наявності. Функ-цію засобу обігу виконують реальні гроші.

Акт реалізації товару на ринку, або акт перетворення товару в гроші, — центральний, найважливіший в ринково-му господарстві. Процес товарно-грошового обміну здійсню-ється за формулою: Т1—Г—Т2, де T1—Г — продаж товару; Г-Т2 — купівля іншого товару на гроші. Ця формула відоб-ражає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші, ніж товар. У краще становище на ринку потрапляє той господарський суб'єкт, який має гроші (покупець), а не той, який має товар (продавець).

Обидві функції грошей як міри вартості і як засобу обігу органічно взаємозв'язані. Саме ці дві основні функції обу-мовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості. Ідеальна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реаль-ний засіб обігу.

Функція грошей як засобу платежу відображає особли-вості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати грошей (відстрочкою платежу). Покупці сплачують гроші за товари лише тоді, коли настає строк платежу.

Розвиток кредиту і банківської системи закономірно зву-жують поле застосування грошей як засобу обігу і значно розширюють масштаби використання кредитних грошей — грошей як платіжного засобу. Переважання грошей як за-собу обігу характерне для кризових економічних умов.

Виконання грошима функції засобу платежу створює мож-ливість виникнення ситуації взаємної неплатоспроможності і заборгованості. Проблема неплатежів стала однією з найгостріших у сучасній фінансовій системі України. На ринку збільшується кількість продавців, які прагнуть продати свій товар, щоб одержати реальні гроші, і навпаки, покупці не можуть купити товари, бо не мають для цього грошей.

У функції засобу нагромадження гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахун-ках (в установах банків). Такі заощадження є об'єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акуму-люють гроші як засіб нагромадження і через позику знахо-дять їм прибуткове застосування в інших структурних лан-ках народного господарства.

Розділ 2. ГРОШОВИЙ ОБІГ. СИСТЕМА ГРОШОВОГО ОБІГУ.

2.1 Поняття і швидкість грошового обігу.

Грошовий обіг – законодавчо регульована система фінансів в країні.

Сучасний грошовий обіг утворюється сукупністю грошових засобів, що виступають у двох формах: готівка (банкноти і розмінна монета) і безготівкові гроші (чекові рахунки, “електронні гроші”, кредитні картки).

За обсягом в ринковій економіці готівка нині значно уступає безготівковим грошам: банкноти і розмінна монета сьогодні складають тільки 10 – 20 % усіх грошових засобів.

В різних країнах існують грошові системи з твердим забезпеченням грошей і вільного грошового обігу. Таке розмежування пов’язане з регулюванням дефіциту