для конкуренції між національними й іноземними виробниками;
- забезпечення найбільш ефективного використання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній території;
- участь у реалізації торговельно-політичних завдань щодо захисту ринку України;
- стимулювання розвитку економіки;
- сприяння здійсненню структурної перебудови і реалізації інших завдань економічної політики;
- забезпечення належного рівня надходжень до Державного бюджету країни.
1.3. Основні положення теорій управління зовнішньоекономічною діяльністю
В економічній теорії виділяють два полюси моделювання зовнішньоекономічної політики:
- ліберальна система (вільна торгівля)
- автаркія (національна самодостатність).
За умови лібералізації зовнішньої політики економічні відносини з іншими країнами характеризуються відсутністю державних перешкод у даній сфері діяльності.
Система автаркії, навпаки, спрямована на позбавлення країни всіх форм залежності від світової торгівлі та міжнародного виробництва, тобто орієнтація на політику економічного відособлення, яка характеризується повною відсутністю зовнішніх економічних відносин з іншими країнами.
Як правило, держави комбінують різні форми проведення зовнішньоекономічної політики, але закономірністю для них є політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.
Централізовано-планові системи господарювання ґрунтуються на монополії держави на будь-який вид зовнішньоекономічних відносин, а ринкові системи господарювання передбачають політику протекціонізму.
Способи при цьому можуть бути різними:
обкладення імпорту високим митним тарифом (тарифна політика);
кількісні обмеження імпорту (політика квот);
субсидії власним експортерам;
складна митна процедура (митна політика);
жорсткі технічні й санітарні стандарти щодо імпорту (нетарифні регулятори);
валютні обмеження імпорту товарів (валютна політика).
Застосування протекціоністських заходів уважається доцільним за існування наступних причин:
Необхідність забезпечення обороноздатності країни (військово-політичний аспект)
Збільшення внутрішньої зайнятості
Диверсифікація заради стабільності
Захист молодих галузей
Захист від демпінгу
Дешева іноземна робоча сила
Економічні теорії, які з'ясовували різні аспекти зовнішньоекономічної політики країни, можна диференціювати в три групи:
Класичні теорія абсолютних переваг А.Сміта, теорія відносних переваг Д.Рікардо);
неокласичні ( теорія Дж.Ст.Мілля, теорія розміщення факторів виробництва Хекшера-Оліна
альтернативні (кейнсіанство, монетаризм).
1.4. Характеристика основних показників функціонування зовнішньоекономічної системи країни
Функціонування будь-якої економічної системи, у тому числі й у сфері ЗЕВ, можна характеризувати сукупністю економічних показників. Вони, у свою чергу, поділяються на кількісні та якісні. Тоді як кількісні показники відображають кількісні зміни у сфері зовнішньоекономічної діяльності або загальні обсяги зовнішньоекономічних операцій, якісні показники характеризують раціональність використання коштів у даній сфері взаємовідносин.
Уся сукупність показників представлена на рис. 1.З.