Чекодавець висилає його своєму партнерові за кордоном, який при отриманні чека виставляє його своєму банку для кредитування свого розрахунку. Таким чином, з допомогою чека на пред'явника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей платіж здійснюється швидше, ніж платіж шляхом банківського переказу. Тому чеки на пред'явника також широко використовуються у між-народному обороті.

Чеки ще поділяються на фірмові та банківські.

Банківський чек - це чек, виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких чеків нема найменувань фірми-чекодавця, а чекодавцем виступає банк боржника. Оплата за цими чеками здійснюється за рахунок засобів банку чекодавця на його рахунках у банку-кореспонденті за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастіше використовуються банківські ордерні чеки.

Фірмовий чек - це чек, виписаний фірмою на одержувача. Переважно такі документи виписуються в національній чи іноземній валюті на пред'явника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата за ним проводиться за рахунок засобів чекодавця.

Вексель - це цінний папір, що містить безумовне боргове зобов'язання. При розрахунках зі зовнішньоторгових операцій використовуються простий та переказний (тратта) векселі.

Переказний вексель - безумовна пропозиція трасанта, адресовану трасату, сплатити третій особі в установлений термін вказану суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант стає і кредитором відносно трасата, і боржником відносно ремітента.

Простий вексель виставляється не кредитором, а боржником, який називається векселедавцем. Останній бере зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін (рис.8).

У складанні простого векселя беруть участь дві особи - векселедавець (платник) та векселетримач (отримувач коштів за векселем), перевідного векселя - три особи: трасант (особа, яка видала вексель чи наказ платити), трасат (платник за векселем) та ремітент (особа, на користь якої видано вексель).

Для зручності операцій із векселями, що використовуються у комерційному обороті, розроблені вексельні формуляри, які відповідають вимогам вексельного законодавства.

Оскільки переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником дійсних грошей, у міжнародній практиці прийнято, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду провести платіж за векселем у визначений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцепт здійснюється у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом, печатка не ставиться. Акцепт тратти може бути загальним або обмеженим.

Обмежений акцепт — це письмове погодження боржника сплатити тільки частину суми, вказаної у тратті. Необхідність акцепту тратти зумовлена тим, що обов'язок трасата сплатити її виникає тільки після акцепту.

Надійнішою гарантією, порівняно з акцептом за траттами та простими векселями, у міжнародній торгівлі є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль є вексельним поручительством, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою чи простим векселем з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем. Аваль робиться на лицьовому боці векселя чи на додатковому аркуші.

У міжнародному платіжному обороті вексель вважають оборотним фінансовим документом. Це означає, що з передачею векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризик за цим документом.

Борг трасата вважається погашеним при оплаті векселя готівкою, перерахуванням вказаної суми у ньому на банківський рахунок пред'явника чеком чи переказом. Після оплати пред'явник цього документа повинен повернути трасату вексель із поміткою про оплату, яка ставиться на зворотному боці векселя.

Банківський вексель - тратта, яку виставляють банки на своїх іноземних кореспондентів. Імпортери, купуючи ці векселі у національних банків і пересилаючи їх для експортерів, погашають свої боргові зобов'язання.

4. Форми платежів.

До основних форм розрахунків, шо використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі:

Технічно розрахунки можуть здійснюватись банківськими телеграфними та поштовими переказами, з використанням векселів і чеків.

Загалом, кожна форма розрахунків є більш чи менш ризиковою для експортера чи імпортера:

При виборі форми розрахунку доцільно керуватися такими умовами: |

Аванс | Акредитив | Інкасо | Відкритий рахунок

Тип товару | Виготовлений на замовлення | Стандартний

Відносини контрагентів | Нові | Добре налагоджені

Політична ситуація | Нестійка | Відносно стійка | Стійка

Економічна ситуація | Нестійка | Відносно стійка | Стійка

Авансові платежі. Аванс - це грошова сума чи майнова цінність, яка передається покупцем продавцеві до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань. Тобто він може бути в грошовій чи в товарній формі.

У міжнародній практиці авансові платежі, як правило, становлять 10-30 % суми контракту.

До недоліків цієї форми належить значний ризик імпортера: ризик непоставки чи несвоєчасної поставки товарів експортером, поставки товарів невідповідної якості. Імпортер ризикує втратити аванс. Крім того, аванс означає кредитування експортера на період до отримання товарів.

Платіж на відкритий рахунок. Використання цієї форми передбачає ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. Після відвантаження товару і відправлення документів експортер заносить суму вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунку. Імпортер здійснює такий самий запис у кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер і імпортер роблять компенсуючі проведення.

Товаророзпорядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк, тому контроль за своєчасністю платежів покладається на учасників угоди. Ще одна особливість полягає в тому, що