В практиці морського судноплавства широко використовуються типові договори перевезень. На їх основі укладаються чартери на перевезення конкретних товарів в певному напрямку.

В залежності від фахтових угод розрізняють такі види чартеру:

рейсовий,

тайм-чартер,

димайс-чартер,

бербоут-чартер.

Контейнерні перевезення морем.

Останнім часом у міжнародній торгівлі для перевезень генеральних вантажів морем часто використовують контейнери.

Стандартний контейнер - це металевий ящик (зі сталі чи алюмінію) з подвійними дверцятами з одного кінця. У нього може бути вміщений вантаж загального призначення і тоді транспортований. Більшість контейнерних перевезень проводиться у контейнерах двох типів:

Надання послуг щодо здійснення контейнерних перевезень вимагає спеціального оснащення та спеціального обладнання портів підйомними та відвантажувальними установками. На сьогодні для перевізника контейнерні перевезення економічні - вони значно скорочують час завантаження та розвантаження суден. Географія контейнерних перевезень суттєво розширюється.

3. Залізничні перевезення.

При виконанні залізничних перевезень вантажів залізниці вступають у певні правовідносини з власниками вантажів. Ці відносини стосуються широкого кола питань, зокрема:

право підприємств та організацій пред’являти вантаж до перевезення і обов’язок залізниці перевезти його;

порядок подання і розгляду претензій та позовів щодо перевезення (якщо у власника вантажу є підстави) та ін.

Такі взаємовідносини регламентуються певними нормами і положеннями, єдиними як для залізниці, так і для підприємств і організацій, що користуються їх послугами.

Одним з найважливіших документів є Правила перевезення вантажів. Що стосується міжнародних перевезень, то така регламентація вказаних питань є у Правилах перевезення експортно-імпортних вантажів.

Основним документом, за допомогою якого врегульовуються питання міжнародного співробітництва, в т.ч. і у сфері міжнародних перевезень, є міжнародні угоди.

Першою угодою про залізничний транспорт була Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), 1951р. Її підписали СРСР, Болгарія, Угорщина, В’єтнам, НДР, Китай, Північна Корея, Монголія, Польща, Румунія і Чехословаччина.

На території країн Західної Європи, ряду країн Азії і Північної Африки діє Міжнародна конвенція з перевезень вантажів залізничним транспортом (КОТІФ, COTIF), 1984 р.

Для ефективного перевезення залізничним транспортом важливо мати інформацію про матеріально-технічну базу залізниці.

Матеріально-технічна база залізничного транспорту:

дороги та дорожнє господарство;

вагони та вагонне господарство;

локомотиви та локомотивне господарство;

станції;

вантажні господарства (вантажні двори);

товарні контори;

вантажне та зважувальне господарство та ін.

Вантажні двори – особлива частина станційної території, на якій знаходиться комплекс будівель і пристроїв, у завдання яких входять: приймання; навантаження-розвантаження; видача; сортування; тимчасове зберігання вантажів. Вантажні двори розташовуються на станціях, де обсяг надходження і відправлення вантажів досить великий, а промисловим підприємствам економічно невигідно мати власні під’їзні шляхи.

Товарні контори призначені для оформлення вантажних перевезень і розрахунків з вантажовідправниками та вантажоодержувачами. Вони розташовуються при в’їзді на вантажні двори.

До рухомого складу залізничного транспорту належать локомотиви і вагони. На залізничному транспорті України використовують два види тяги;

тепловозну;

електровозну.

Вагонний парк складається з пасажирських і вантажних вагонів.

Вантажні вагони поділяються на універсальні і спеціалізовані.

Універсальні | Спеціалізовані

- криті вагони; | - ізотермічні вагони;

- напіввагони; | - цементовози;

- платформи; | - кислотні вагони та ін.

- цистерни

Універсальні вагони використовуються для перевезення найрізноманітніших вантажів.

Спеціалізовані вагони – для перевезення окремих видів вантажів.

Криті вагони – для перевезення цінних вантажів, для яких шкідливі атмосферні опади.

Напіввагони – для масових навальних і лісових вантажів.

Платформи – для довгих і громіздких вантажів, лісових вантажів.

Цистерни – для наливних вантажів (бензин, керосин, молоко, олія).

Дуже важкі і громіздкі вантажі перевозяться на транспортерах вантажопідйомністю більше 400 т.

4. Автомобільні перевезення.

Договір на міжнародне автомобільне перевезення – основний документ, на підставі якого автотранспортне підприємство здійснює міжнародне перевезення. Договір може бути укладений як відправником, так і одержувачем товару. Структура договору має стандартний зміст і включає основні розділи:

предмет договору;

обов’язки сторін;

оплата за договором та порядок розрахунків;

відповідальність сторін;

позови і претензії сторін, арбітраж;

інші умови;

юридичні адреси і банківські реквізити сторін.

Міжнародні автомобільні перевезення вантажів у європейських країнах, включаючи країни СНД, здійснюються на основі Конвенції про договір міжнародного шляхового перевезення вантажів від 19.05.1956р. (CMR), яка набрала чинності в СРСР у 1983 р.

Договір перевезення встановлюється міжнародною товарно-транспортною накладною (накладною CMR).

Проходження кордонів автотранспортом у європейських країнах регулюється Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), яка прийнята ООН 14.11.1975р. Часто її називають Конвенцією TIR (за латинською абревіатурою).

Рухомий склад автотранспорту для міжнародних перевезень включає:

Напівпричепи євростандарту мають довжину >3-3,65 м і розраховані на перевезення 33 європакетів (1200х800 мм).

Типи напівпричепів:

Об'єм напівпричепів - від 82 до 106 куб.м, вантажопідйомність -20-24т.

Однак, через обмеження повної маси автопоїзда в ряді країн Європи стандартна відправка не повинна перевищувати 20 т (Україна -36 т, Росія - 38 т).

Всі вантажі, що мають довжину більше 6 м (метал, ліс) зазвичай вантажаться з допомогою крану через верх напівпричепу зі зняттям тенту.

В Європі всі вантажі, в основному, йдуть на дерев'яних піддонах і вантажаться в автомобіль навантажувачем.

При перевезеннях крихких вантажів необхідно, щоб напівпричеп мав пневматичну підвіску, що забезпечує плавність ходу і безпечність вантажу.

5. Повітряні перевезення.

Варшавська конвенція 1929 р. про уніфікацію правил здійснення міжнародних