Гаазький протокол 1955 р. про поправки до Варшавської конвенції 1929 р. про уніфікацію деяких правил щодо міжнародних повітряних перевезень. Беруть участь практично всі країни-учасницІ Варшавської конвенції;

Монреальська угода 1966 року;

Гватемальський протокол 1971 року;

МонреальськІ протоколи 1975 року.

Основним документом, що регулює авіаперевезення на території України є Повітряний кодекс України, прийнятий у 1993 р. Відповідно до Повітряного кодексу України:

Стаття 15. Класифікація повітряних суден

Повітряні судна поділяються на державні, цивільні і експериментальні.

Повітряне судно — це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі.

Повітряне судно є державним, якщо воно використовується на військовій, митній, прикордонній та міліцейській службах і зареєстровано у реєстрі державних повітряних суден.

Повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстровано у державному реєстрі цивільних повітряних суден.

Повітряне судно є експериментальним, якщо воно призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт. Експериментальне повітряне судно до реєстрів не заноситься.

Стаття 48. Аеропорти

За своїм призначенням аеропорти поділяються на внутрішні та міжнародні.

Міжнародний аеропорт повинен забезпечувати митний, прикордонний, санітарний контроль, контроль на безпеку та інші види контролю, передбачені чинним законодавством.

Аеропорт, в тому числі як спільне з іноземною державою підприємство чи підприємство, яке повністю належить іноземному інвестору, повинен пройти сертифікацію і реєстрацію відповідно до діючих в Україні правил.

Аеропорт повинен мати поштовий, телеграфний, телефонний та інші види зв'язку, а також регулярне сполучення з найближчими населеними пунктами.

Органи державної виконавчої влади забезпечують будівництво, реконструкцію, благоустрій та експлуатацію під'їзних доріг до аеропортів, регулярний рух пасажирського транспорту на цих дорогах, а також телефонний зв'язок між населеними пунктами і аеропортами.

Стаття 57. Норми і правила здійснення міжнародних польотів

Регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон України та іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод.

Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціальними дозволами, порядок видачі яких визначається органом державного регулювання діяльності авіації і погоджується з митними органами України.

Міжнародні польоти у повітряному просторі України виконуються на підставі нормативних актів і правил, що встановлюються органом державного регулювання діяльності авіації України і включаються до збірників аеронавігаційної інформації.

6. Транспортно-експедиторські підприємства.

Доставку товару від місця його виробництва і до місця споживання можна поділити на два види операцій:

власне транспортування, що виконується транспортними підприємствами,

додаткові операції, що охоплюють комплекс різних, часом складних трудомістких робіт, пов'язаних з перевезенням вантажу, що виходять за межі звичайних функцій перевізників.

Найважливішими для вантажовласників є транспортно-експедиторські операції, тому що саме транспортно-експедиторське обслуговування вантажів становить найбільший інтерес для організацій і підприємств. Відповідно до міжнародної практики експедиторські організації, фірми, компанії покликані представляти і захищати інтереси вантажовласників. Експедиторська компанія за своїм статусом зобов'язана виступати від імені і з доручення клієнта (вантажовласника), організувати обслуговування вантажу в процесі його доставки і виконуючи ряд операцій, що доручає їй клієнт.

Найбільш поширеними транспортно-експедиторськими операціями з обслуговування вантажів є:

" консультування клієнтури при виборі виду і засобу транспорту з погляду його зручності, швидкості, вартості і безпеки доставки вантажу;

" консультування з маршруту перевезення, виду повідомлення, транспортних умовах контракту і базисів постачання товару;

" організація доставки вантажу зі складу відправника на залізничну станцію, у порт, аеропорт (тобто до магістрального транспорту) чи зі станції, з порту, аеропорту до складу одержувача;

" упакування і переупаковка, маркірування і перемаркірування;

" комплектація вантажних партій, тобто об'єднання дрібних партій у збірну велику партію (відправлення) з метою найбільш раціонального використання провізної спроможності транспортних засобів і одержання більш вигідних тарифів для вантажовласників (у переважній більшості випадків тарифікація дрібних відправок невигідна клієнтурі);

" посередництво у висновку вантажовласником договорів з перевізниками, складськими компаніями, портами, страховими фірмами і взагалі з будь-якими підприємствами, що беруть участь у процесі доставці товару;

" надання допомоги вантажовласникам чи виконання з доручення вантажовласників митних, санітарних, карантинних, ветеринарних і інших операцій, повязаних з доставкою товарів;

" передача вантажу чи перевізнику його вантажному агенту (порту, пристані, станції) з оформленням приймально-здавальної, перевізної й іншої необхідної документації;

" організація збереження вантажу на складах (можливо, на власному складі);

" організація виконання власними засобами вантажно-розвантажувальних робіт чи при навантаженні, чи вивантаженні перевалці вантажу;

" сприяння в розрахунках за товар і за виконання операцій, повязаних з доставкою товару;

" приймання вантажу в пункті призначення від перевізника чи його вантажного агента, перевірка числа місць, ваги, стану тари й упакування, а іноді і якості самого вантажу з залученням для цього експертів (сюрвейєрів),

" оформлення претензійної документації (комерційних актів про недоліки, надлишки, ушкодження вантажу і тари і т.д.) разом з перевізниками чи їхніми вантажними агентами;

" виробництво розрахунків за перевезення і вантажно-розвантажувальні роботи в пунктах відправлення і призначення вантажу;

" розсортовування великих партій вантажу по партіях, сортам і розмірам;

" організація особистого супроводу вантажу в процесі доставки.

Великі експедиторські компанії не обмежуються тільки посередницькими операціями й організацією доставки товару, вони впроваджуються в перевізний процес. В основному експедиторські фірми здобувають і експлуатують автотранспорт, причому використовують його як при внутрішніх, так і при міжнародних перевезеннях. При цьому вантажовласнику пропонується не тільки транспортно-експедиторське обслуговування вантажу, але і його перевезення. Рідше експедиторські фірми володіють річковими чи морськими судами, залізничними платформами.

Експедитор - це особа, що за родом своєї діяльності здійснює від свого імені і від імені відправника вантажу відправлення вантажів через фрахтівника. Експедитор відіграє роль посередника між відправником вантажу і фрахтівником.