непродуктивних підрозділів, знижуючи цим свої витрати.
Однак мала фірма, що обрала подібну стратегію, може потрапити у повну залежність від великої.
Стратегія використання переваг великих фірм («Хамелеон»). Застосовуючи стратегію «хамелеон», мала фірма ніби «набуває кольору» відомої великої фірми. Прикладом такої стратегії є франчайзинг - система договірних відносин між великою та малою фірмою, за якою велика фірма зобов'язується постачати малу фірму власними товарами, рекламними послугами, відпрацьованими технологіями бізнесу, надавати короткостроковий кредит на пільгових основах, здавати в оренду своє обладнання; а мала фірма зобов'язується підтримувати ділові контакти тільки з цією великою фірмою, вести бізнес «за правилами» цієї великої фірми та перераховувати визначену договором частку від продажу на рахунок великої фірми.
Особливості стратегії росту великих фірм. Великі фірми, на відміну від малих, мають змогу здійснювати масове стандартизоване виробництво, а також розширювати сферу своєї діяльності (диверсифікація виробництва). Однак пропорційно до росту розмірів компанії знижується її гнучкість.
Залежно від темпів росту та ступеня диверсифікації виробництва великі компанії можна розбити на три групи: «горді леви», «неповороткі бегемоти» та «могутні слони» (табл. 4).
Таблиця 4.
Основні характеристики великих компаній
Характеристики | «Горді леви» | «Могутні слони» | «Неповороткі бегемоти»
Зростання | Прискорене | Середнє, стабільне | Сповільнене
Профіль | Спеціалізація у важливому, перспективному і великому сегменті ринку | Широка диверсифікація у межах великого ринку | Надмірна, невпорядкована диверсифікація на багатьох ринках (сегментах)
Прибуток | Достатній для прискореного росту | Достатній для забезпечення стійкості | Недостатній, може завдавати збитків
Особливості стратегії середніх фірм. Середні фірми ніби стиснуті лещатами великих і малих фірм. Втриматися на ринку середні фірми можуть лише з допомогою нішової спеціалізації.
Ніша для середніх фірм потрібна насамперед як засіб захисту від прямої конкурентної боротьби з великими фірмами, бо іншого захисного засобу — переваг малого розміру - у них нема.
Середні фірми, що дотримуються нішової спеціалізації, можуть вибрати один із чотирьох видів стратегії росту. Вибір залежить від темпів росту середньої фірми та темпів зростання ніші, в якій ця фірма оперує (табл. 5).
Табл. 5.
Вибір стратегії росту середньої фірми
Темпи росту фірми | Темпи росту ніші
Помірні | Прискорені
Помірні | Стратегія збереження | Стратегія пошуку завойовника
Прискорені | Стратегія виходу за межі ніші | Стратегія лідерства у ніші
Стратегія збереження спрямована на збереження існуючого становища підприємства, позаяк немає необхідності розширювати його діяльність (темпи росту ніші стабільні) та можливості (темпи росту фірми невеликі). У цій стратегії є небезпека втратити нішу через зміну потреб.
Стратегія пошуку завойовника застосовується тоді, коли фірма відчуває гострий брак засобів для збереження свого становища у межах ніші. Опинившись у такій ситуації, середня фірма звичайно починає шукати велику компанію, яка могла би поглинути її, зберігши при цьому її як відносно самостійний, автономний виробничий підрозділ. Використання фінансових ресурсів великої компанії дозволить середній фірмі не втратити свого місця у ніші. Фірма при цьому може постійно змінювати власників, але зате зберігати свою нішову спеціалізацію.
Стратегія лідерства у ніші придатна тільки у двох випадках:
Фірма росте так само швидко, як і ніша, що дозволяє їй перетворитися на ведучу монопольну компанію і не допустити в нішу конкурентів.
Фірма має відповідні фінансові ресурси для підтримання свого прискореного росту.
Стратегія виходу за межі ніші ефективна лише тоді, коли межі ніші надто вузькі для фірми. Фірма може спробувати перетворитися на велику монополію, втративши при цьому своє «нішове обличчя». Дійшовши до межі ніші, фірма вступить у пряму конкуренцію зі сильнішими та більшими фірмами. Для цього «бою» фірма мусить нагромадити ще у межах ніші достатню кількість фінансових та інших ресурсів.