Тема 4
Міжнародні фінансові організації
Міжнародний валютний фонд (МВФ).
Міжнародний банк реконструкції та розвитку.
Міжнародна фінансова корпорація (МФК).
Багатостороннє агентство гарантій інвестицій.
Міжнародна асоціація розвитку (МАР).
Міжнародний центр урегулювання інвестиційних суперечок.
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).
4.1. Міжнародний валютний фонд (МВФ).
МВФ - міжурядова валютно-кредитна організація, основним призначенням якої є регулювання валютних відносин між країнами-членами і надання ним середньострокових і короткострокових кредитів для подолання труднощів, пов'язаних з неврівноваженістю платіжних балансів. З цієї точки зору, МВФ - важливий елемент світової валютної системи.
Створений в 1944 р., в даний час МВФ значно змінив пріоритети своєї діяльності. При реалізації найважливішої статутної функції МВФ - наданні фінансової допомоги з метою ліквідації тимчасових дефіцитів платіжних балансів, на перше місце вийшли кредити і позики для структурної перебудови економіки. Тому Фонд став працювати як агентство розвитку, паралельно (по суті дублюючи) діяльність групи Світового банку і регіональних банків розвитку (на відміну від інших джерел зовнішнього фінансування, кредити і позики МВФ і групи Світового банку не підлягають пролонгації або реструктуризації).
Створення МВФ як елементу післявоєнної валютної системи
МВФ утворений в результаті валютно-фінансової конференції в американському місті Бреттон-Вудсі 01-22 липня 1944 р. Фонд приступив до роботи 27.12.1945 р. після ратифікації членства 29 держав. (В Бреттон-Вудській конференції взяли участь 44 держави, але у результаті угоду про створення Міжнародного валютного фонду ратифікували всього 29 країн).
01.03.1947 р. офіційно оголошено про готовність МВФ приступити до операцій.
Досягнуті домовленості утворили новий валютний порядок після Другої світової війни і створили нову валютну систему, відому під найменуванням Бреттон-Вудської. Вона сформувала основу відновлення післявоєнних економік Західної Європи і Японії. Сама система функціонувала до початку 70-х рр. За період її дії (1945-1971 рр.) міжнародний товарообмін виріс в чотири рази.
Її характерні риси можна звести до наступного:
створення двох нових міжнародних фінансових організацій - МВФ і МБРР, які отримали згодом статус спеціалізованих організацій ООН;
створення системи фіксованих валютних курсів країн-членів по відношенню до американського долара:
- встановлення вузьких меж їх коливання відносно фіксованих паритетів системи (±1%);
можливість перегляду паритетів по відношенню до американського долара лише при певних обставинах;
для введення нового паритету за рамками ±10% необхідна згода МВФ;
ухвалення фіксованого паритету американської валюти до золота, відповідного золотому покриттю долара після відміни золотого стандарту США (31,1035 р. чистого золота вартує 35 дол.);
ухвалення одночасно долара і золота як резервні і платіжні засоби офіційними валютними властями країни-учасниці системи, вільний обмін золотих резервів на доларові по фіксованому паритету Федеральної резервної системи США.
Формування капіталу МВФ
Капітал Фонду утворюється збиранням квот країн-членів. Внески в капітал Фонду рівні розміру квоти. Квота кожної держави-члена має важливе значення. З одного боку, вона - внесок країни в капітал інституту, а з іншою - лімітуючий засіб при визначенні суми позик, які можуть бути наданий цій країні до певного моменту, і числа голосів при ухваленні рішення в організації. Квота кожної країни, що отримала право членства в МВФ, визначається на основі її економічного потенціалу і участі в міжнародному товарообміні. Відповідно до Статуту Фонду, квоти перерозподіляються раз в три роки. Відповідно до критеріїв визначення квоти, найбільшу участь в капіталі Фонду беруть індустріально розвинуті держави. До кінця 80-х рр. частка США була 20,1%, країн ЄС - 27,9%, а всієї решти країн, що представляють більшість - 32,4%.
Капітал МВФ може бути збільшений:
при прийнятті нових країн-членів;
при збільшенні первинного розміру квот країн-членів;
накопиченням в результаті діяльності Фонду.
СДР (Special Drawing Rights) - спеціальні права запозичення – резервний засіб, що надається МВФ в розпорядження своїм членам; облікова одиниця. В 1969 р. після багаторічних дискусій усередині МВФ і через загрозу нестачі міжнародних ліквідних коштів була внесена перша поправка в Статут МВФ і дозволено створення СПЗ. Другою поправкою 1978 р. СДР перетворилися на головний резервний засіб світової валютної системи. В 1981 р. було відмінено зобов'язання кожної країни-члена берегти мінімальний обсяг СДР, які були надані даній країні - тобто затвердився статус СДР як резервного інструменту, який може бути повністю і вільно використаний. Як і золото, і девізи, авуари в СДР враховуються в резервах країн - їх власників. МВФ поетапно розподілив 9,3 млрд. СДР за 1970-1972 рр. і 12 млрд. в 1979-1981 рр. Ці суми були розподілені між країнами-членами відповідно до їх квоти. Третій поділ 1983 р. не відбувся через неучасть США. Вартість СДР спочатку визначалася золотим паритетом долара США (33 СДР за унцію чистого золота) і зараз періодично переглядається. Використання СДР поширюється на приватні фінансові операції. Деякі країни ухвалили рішення фіксувати паритет їх валют в СДР, додаючи їм функцію валютного стандарту. Багато країн третього світу, які потерпають від нестачі ліквідних коштів, добиваються отримання СДР. Проте останнім часом (ймовірно, у зв'язку з введенням ЄВРО), значення СДР похитнуло.
Кредитні і валютні операції МВФ
Кредити МВФ призначені для покриття тимчасових дефіцитів платіжних балансів. Для цієї мети відповідно до Статуту Фонду кожна країна-член може одержувати кредити строком на 3-5 років. Кредит надається у формі продажу іноземної валюти за національну за офіційним курсом. МВФ видає кредити виключно центральним банкам або стабілізаційним валютним фондам держав-членів. Надання і погашення кредитів здійснюється в наступному порядку: визначається еквівалент кредиту в національній валюті; отримана сума перекладається на рахунок МВФ у відповідному центральному банку; до закінчення терміну кредиту країна-боржник купує свою національну валюту, передаючи Фонду відповідну суму кредиту в іноземній валюті.
МВФ