Стосовно доходів існує дві основні проблеми. Перша і найбільш очевидна - це проблема їх адекватності. Якщо відбудеться перерозподіл видаткових повноважень, це повинно супроводжуватися відповідним перерозподілом по-даткових надходжень на користь місцевих бюджетів. Неможливо об'єктивно встановити, наскільки "достатніми" є дохідні джерела, проте факти свідчать. що, зокрема, сфери охорони здоров'я та освіти залишаються значно недофінансованими. Ще одна проблема - це підзвітність влади. Місцеві органи влади мають дуже обмежений вплив на встановлення ставок податків, на які спираються їхні бюджети, — як "закріплених" доходів (перший кошик), так і "власних" (другий кошик). Це дає підстави місцевим органам влади звинувачувати цент-ральний уряд у низькій якості послуг, що налаються коштом місцевих бюд-жетів, навіть у випадках, коли реальною причиною є саме некомпетентність місцевих адміністраторів. У країнах, де надходження ПДФО розщеплюються між державним та місцевими бюджетами, надходження часто зараховуються до того бюджету, на території якого проживає платник. Така система практикується в Угорщині і не є тяжкою для практичної реалізації.

Висновки :

В наслідку проведеного дослідження, в контексті формування доходів місцевих бюджетів, треба відмітити, що ця система потребує, деяких змін. Проблема вдосконалення системи оподаткування та поліпшення структури дохідної бази місцевого самоврядування України висвітлена у працях вітчизняних економістів.

Водночас, з огляду на довгострокову перспективу, слід звернути увагу на нарощування власної дохідної бази місцевої влади.

Варто звернути увагу і на проблему справляння ПДФО. Оскільки податок зараховується до того місцевого бюджету, на території якого зареєстрований працедавець платника податку (так знаний принцип походження), це завищує дохідну базу міст і зумовлює потребу в значному горизонтальному вирівнюван-ні доходів, що неминуче призводить до виникнення певного напруження між органами влади.

Щоб компенсувати втрати надходжень, необхідно, насамперед розширити базу оподаткування шляхом скасування окремих податкових пільг, що створить рівні умови для всіх платників податків, удосконалити механізм сплати та адміністрування податків і зборів

Таким чином , вимагає корекції порядок справляння ПДФО стосовно врахування надходжень заборгованості за заробітною платою та запровадження пільг для окремих категорій платників податків. Інтересам місцевих органів влади відповідне повне виконання державою взятих на себе зобов'язань стосовно компенсації втрат доходів, спричинених її рішеннями – вона має здійснюватися методами, які реально, а не формально, вирішують проблему.

Виникнення місцевого оподаткування та його розвиток.

Місцеві податки мають не таку тривалу історію як державні податки. Першим податком місцевого характеру став податок на користь бідних, він був введений в Англії у XVII ст. Причиною його запровадження стало значне збільшення в країні злидарів, жебраків, бідних. Центральний уряд вимагав від міст та приходів матеріально підтримувати бідних за рахунок добровільних пожертвувань місцевих заможних громадян. Але поступово ця добровільність перетворилася на обов'язковість.
Податок на користь бідних сплачувався багатими громадянами, головною підставою для його стягнення була наявність у платників землі, будівель та іншого нерухомого майна. По мірі виникнення інших потреб місцевих союзів з'являлися інші місцеві податки дорожний і шкільний податок. Існували місцеві податки для утримання лікарень, місцевої поліції і охорони, на окремі види робіт з благоустрою міст (освітлення, будівництво греблі тощо).

У Франції місцеві податки з'явилися у формі надбавок до загальнодержавних реальних податків (поземельного, подомового, промислового). Місцевим органам самоврядування було надано право встановлювати до названих податків надбавки «добавочні сантими» (сантим дрібна монета Франції). У Франції також існував особливий податок, який справлявся на території общин октруа, або привратний чи заставний збір. Октруа представляв з себе непрямий податок, стягувався з продуктів споживання при їхньому завезенні на територію місцевого союзу.

Місцеві органи самоврядування Прусії завжди мали велику самостійність у своїй діяльності, в тому числі і у фінансах. У 1892 р. місцевим властям були передані реальні податки: поземельний, подомовий та промисловий. Держава залишила за собою стягнення подоходного та майнових податків. Поряд із цим, існувала система місцевих надбавок до подоходного податку. Крім того, общини мали право запроваджувати податок на приріст цінностей, який набував особливого значення у містах, що розвивалися тому, що даний процес супроводжувався зростанням ціни на землю.

Особливою формою місцевого оподаткування стало так зване «спеціальне обкладання», воно мало одноразовий характер і пов'язувалося із проведенням конкретних робіт по благоустрою міст, для фінансування яких залучалися кошти тих членів територіальних громад, які від цього отримували вигоду. Така форма місцевого оподаткування набула поширення у Сполучених Штатах Америки, в нашій країні вона відома під назвою самообкладання, що практикувалось у сільській місцевості.
Місцеве оподаткування в ринкових країнах в сучасному його вигляді сформувалося в результаті тривалого процесу еволюції податків в цілому, пошуку оптимальних засад обкладання, становлення інституту місцевого самоврядування.

Всі місцеві податки в зарубіжних країнах, як правило, поділяють на чотири групи:

1) Власні місцеві податки встановлюються місцевими органами самоврядування і справляються лише на території місцевого союзу. До них належать як прямі, так і непрямі податки: особисті прибуткові, податки на прибуток корпорацій, майнові, земельні, промислові, на автомобілі, на професії, місцеві акцизи, на покупки тощо. Найбільше фіскальне значення мають податки на доходи (громадян та підприємств) і майнові.

2) Надбавки до державних податків на користь місцевих бюджетів. Крім того, до даної групи належать відрахування від загальнодержавних податків, які залишаються в доходах місцевих бюджетів. Розміри відрахувань, а також граничні