Необхідним є внесення до Бюджетного кодексу України змін щодо оптимізації порядку взаєморозрахунків між обласними та районними бюджетами, районними бюджетами та бюджетами міст районного значення, сіл і селищ. Потребує змін і сама організація бюджетного процесу, вироблення механізмів урахування пропозицій органів місцевого самоврядування при формуванні Державного бюджету.

Ефективна взаємодія між органами місцевого самоврядування та державної влади неможлива без створення дієвих механізмів захисту загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів на всіх територіальних рівнях організації пуб-лічної влади. Для цього необхідно підвищити роль асоціацій та інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування у представництві й захисті прав та інтересів територіальних громад. Доцільно надати об'єднанням асоціацій місцевого самоврядування статусу консультативно-дорадчих органів, до компе-тенції яких належатиме обов'язковий попередній розгляд проектів законів та нор-мативно-правових актів Уряду, що зачіпають інтереси місцевого самоврядування.

Потребує також правового врегулювання інститут комунальної власності - через ух-валення Закону України "Про комунальну власність". 

Нова влада у 2005 році дістала у спадок кризовий стан у багатьох сферах життя, в тому числі і на місцевому рівні. Занадто оптимістичними видаються деякі заяви про те, що ситуацію вдасться змінити якісно і швидко. Але на даному етапі важливо підкріпити обіцянки поступовими розумними реформами. Реалізація окреслених вище заходів створить належне правове підґрунтя для по-вноцінної реформи місцевого самоврядування в Україні.

Необхідно визнати, що проблематика вдосконалення місцевого самоврядування потребує досконалого аналізу та програмного планування, включаючи започаткування окремих регіональних проектів, де мають відпрацьовуватися, а потім і поширюватися досвід та технології роботи з громадами низового рівня з тим, щоб сформувати активну та зважену громадську позицію мешканців та тим самим посилити соціально-політичну та економічну роль місцевого самоврядування.

Загалом у процесі вирішення питань децентралізації державного управління та розвитку ефективного місцевого самоврядування має бути досягнуто узгодження рішень і дій вищих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадськості. Вони мають органічно поєднуватися із загальним вектором розвитку української держави і бути у підвалинах забезпечення її незалежності. економічної могутності та духовного розвитку.

Тепер стосовно місцевих фінансів.

Останніми роками набула загальнодержавної ваги проблема нестачі фінансових ресурсів в органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх доходних джерел. За таких умов серйозним чинником стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне формування місцевих фінансів, здатне перетворити територіальні громади із дотаційних на суб'єкти, які самостійно, за рахунок власних доходів спроможні розв'язувати будь-які соціально-економічні проблеми. У розвинених країнах світу територіальні громади, котрі спираються на власні фінанси, є стабілізатором соціально-політичного ладу та фінансово-економічної ситуації у державі.

Законом України від 18.02.1997 р. № 77/97-ВР «Про систему оподаткування» встановлено, що в нашій країні справляються загальнодержавні податки й збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори.

Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори» визначені платники місцевих податків і зборів, об'єкти їх оподаткування, граничні розміри, джерела сплати. Особливість місцевих податків і зборів полягає в тім, що вони запроваджуються рішенням органу місцевого самоврядування. Цей самий орган на кожний платіж розробляє і затверджує положення, яким визначається порядок сплати та перерахування до місцевого бюджету місцевих податків і зборів відповідно до переліку та в межах установлених граничних ставок.

Однак нинішню структуру наповнення місцевих бюджетів не можна вважати досконалою, бо частка надходжень від власних джерел, насамперед від місцевих податків та зборів, порівняно невелика — у межах 3%. Найбільша питома вага в доходах місцевих бюджетів сьогодні належить надходженням від загальнодержавних податків, зборів, обов'язкових платежів та інших надходжень, які практично не пов'язані з власною діяльністю органів місцевого самоврядування і які, зокрема у 2003 році, становили: від податку на прибуток підприємств — у межах 9%, від прибуткового податку з громадян — близько 40%.

Такий стан певною мірою суперечить одному з головних принципів місцевого самоврядування, зафіксованому в Європейській хартії про місцеве самоврядування, Конституції і законах України, — принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування.

Видається логічнішим, коли основою фінансової бази місцевого самоврядування будуть доходи з власних джерел, що цілком відповідатиме згаданому принципу. Лише за цієї умови місцеве самоврядування реально відповідатиме своїй суті, і будь-який вплив на нього, втручання у його справи стане можливим тільки у випадках і межах, обумовлених законом.

Для нашої країни, де місцеве самоврядування перебуває на етапі становлення, пошуку найприйнятніших (зважаючи на історичний досвід, національні традиції) форм, співвідношення джерел формування місцевих бюджетів викликане об'єктивною потребою ефективного впливу держави на розвиток місцевого самоврядування як одного з елементів демократичних перетворень. Водночас не слід забувати: весь світовий досвід здійснення місцевого самоврядування переконує в тому, що цей етап є перехідним, і роль власних джерел наповнення місцевих бюджетів повинна необхідно зростати.

Зумовлено це передовсім тим, що передбачені чинним законодавством України місцеві податки і збори не відіграють фіскальної ролі, а ті загальнодержавні податки, які традиційно зараховуються до дохідної частини місцевих бюджетів, не віднесені до місцевих.

Результати проведеного аналізу стану надходження місцевих податків і зборів свідчить, що найбільшу суму надходжень до місцевих бюджетів упродовж 2000—2003 рр. було забезпечено за рахунок комунального податку — у межах 54%. Цей податок розглядається як компенсація за послуги, що надаються громадою для відтворення робочої сили. Витрати на адміністрування та справляння комунального податку