Таким чином, найперспективнішими видами, з погляду можливостей впровадження і за обсягами надходжень, є комунальний податок, а також збори: ринковий, готельний, за паркування автотранспорту, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

Зважаючи на незначні обсяги надходжень від інших місцевих податків і зборів, стягування більшості з них, особливо в сільській місцевості, економічно невиправдано.

Сучасна система справляння місцевих податків і зборів в Україні насамперед не відповідає загальновизнаним світовою практикою критеріям самодостатності та економічної доцільності. Місцеві податки і збори, їх ставки не враховують реальних можливостей платників, а отже, не виконують стимулюючої функції. Такі вади негативно позначаються на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності бюджетного устрою України в цілому.

Вищезазначене переконує в тому, що назріла реорганізація системи місцевого оподаткування. Цей процес має бути спрямований насамперед на забезпечення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування. Наповнення сільських, селищних, міських бюджетів повинно відбуватися передусім завдяки зростанню ролі місцевих податків і зборів.

Аналізуючи надходження до місцевих бюджетів, хотілося б закцентувати увагу на майбутньому розвитку місцевого самоврядування в Україні.

Дещо насторожують пропозиції окремих політиків, політичних партій та об'єднань, міністерств і відомств, спрямовані на надання широких повноважень органам місцевого самоврядування. Як напрям-це перспективно і правильно. Однак удосконалення системи управління органів місцевого самоврядування в такому разі повинно здійснюватися з урахуванням сучасних політичних, економічних, соціальних факторів, які впливають на розвиток місцевого самоврядування.

Політичні фактори потрібно брати до уваги для того, щоб уникнути створення федеральних земель, що, по суті, означатиме розірвання України на регіони: Схід — Захід та Південь — Північ, а відтак і відповідне протистояння між ними.

Економічні-це врахування реальної економічної спадщини окремих регіонів, у т. ч. розвиток їх продуктивних сил та промислового потенціалу, починаючи з часів Радянського Союзу.

Соціальні-це можливість працевлаштування жителів регіонів, гарантії ефективного медичного та пенсійного забезпечення населення.

З огляду на вищевикладене для України найбільш привабливою є така модель розвитку місцевого самоврядування: в регіонах країни, включаючи села, є обов'язковим представництво органів державної влади (місцеві адміністрації). Для забезпечення виконання своїх повноважень місцеві державні адміністрації формують свої бюджети (сільські, районні, обласні), за рахунок яких утримуються освіта, охорона здоров'я, культура і самі адміністрації.

Доходна частина цих бюджетів повинна складатися або із загальнодержавних доходів, або із відрахувань до місцевих бюджетів від загальнодержавних доходів. Утримання освіти, культури, охорони здоров'я не випадково закріплюється за бюджетами МДА, адже вплив держави на їх функціонування досить великий. Наприклад, прийняття рішення про збільшення заробітної плати працівникам педагогічної, медичної та культурної галузей має загальнодержавний характер, але суттєво впливає на місцеві бюджети.

Окрім цього, у регіонах повинні бути створені територіальні громади. Міські та селищні територіальні громади можуть делегувати окремі повноваження районним та обласним об'єднанням, створюючи обласні та районні громади. Вони мають діяти на засадах виборності та самостійно формувати свої бюджети. За їх рахунок утримуються комунальне господарство, дороги, житловий фонд та ін. Доходи бюджетів територіальних громад формуються із місцевих податків та зборів, які самостійно затверджуються територіальною громадою з урахуванням власних потреб і відповідно до чинного законодавства. Водночас, досить суттєвих змін потребує діюча законодавча база, і насамперед у частині, що стосується розбудови інфраструктури ринку. Йдеться про створення муніципальних банків, муніципальних страхових організацій, інвестиційних фондів на основі інших вимог щодо формування статутних фондів. Такий підхід дозволить зберегти територіальну цілісність України і зможе забезпечити реальне місцеве самоврядування, яке діятиме в інтересах українського народу.

Місцеві податки та збори в Україні.

На сучасному етапі розвиток місцевого самоврядування визначений одним із найважливіших напрямків державної політики. Розширення функцій і повноважень органів місцевого самоврядування, яке відбулося протягом останніх років, не супроводжується адекватним збільшенням обсягів фінансових ресурсів, що надходять у їх розпорядження. Незначними залишаються власні доходи і, зокрема, місцеві податки і збори. Перешкодою на шляху розвитку місцевого оподаткування стали нестабільність законодавства, неузгодженість і суперечливість окремих його положень.

Ефективність структурних перетворень та загальний стан розвитку на місцях багато залежать від того, які бюджетні ресурси отримають у своє розпорядження місцеві органи влади та через які фінансові важелі це здійснюватиметься. У зв’язку з цим, пошук форм і методів зміцнення фінансів місцевих органів влади в Україні є актуальним завданням. Потребує розв’язання проблема створення соціально-економічних умов і правових основ для того, щоб місцеві органи влади мали достатні кошти для виконання своїх функцій і повноважень. Основним джерелом таких коштів мають стати місцеві податки і збори.

Адже вся система фінансування виробничої і соціальної інфраструктури, підготовки та перепідготовки робочої сили, комунально-побутового обслуговування населення, здійснення заходів по благоустрою, забезпечення санітарного та екологічно чистого навколишнього середовища та ряду інших заходів, здійснюється через місцеві органи влади. Саме місцеві податки і збори повинні становити основну доходну статтю бюджетів територіальних громад міст, селищ, сіл