В Україні існують такі види податків і зборів

До місцевих податків і зборів належать:

- збір за парковку автомобілів;

- ринковий збір;

- збір за видачу ордера на квартиру;

- збір з власників собак;

- курортний збір;

- збір за участь у бігах на іподромі;

- збір за виграш на бігах;

- збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

- податок з реклами;

- збір за право використання місцевої символіки;

- збір за право проведення кіно-і телезйомок;

- збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

- комунальний податок;

- збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

- податок з продажу імпортних товарів.

В Україні органи місцевого самоврядування не можуть перевищувати своїх повноважень і мають діяти лише в рамках Декрету “Про місцеві податки і збори”. Тобто в рішенні про встановлення того чи іншого місцевого податку або збору на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці вони мають право:

встановлювати ставки податку нижчі, а не вищі;

звужувати базу оподаткування, а не розширювати;

скорочувати кількість потенційних платників податку, а не збільшувати.

Економічна сутність системи місцевого оподаткування полягає в тому, що вона забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами для здійснення функцій, передбачених Конституцією України та іншими законодавчими актами. Надходження місцевих податків і зборів забезпечує проведення соціальної політики вирівнювання рівнів соціального та економічного розвитку територій, а також комплексного розвитку територій. Таким чином, основне призначення місцевих податків і зборів полягає у створенні необхідної фінансової бази для місцевого самоврядування.

На мою думку головним напрямом зміцнення місцевих бюджетів, розширення їхньої фінансової автономії мають стати надходження від місцевих податків і зборів, збільшення їх частки у фінансових ресурсах територіальних громад. Ефективне функціонування інституту місцевих податків і зборів слід вважати важливим інструментом зміцнення всієї фінансової системи України.

Зміст та значення Європейської хартії місцевого самоврядування.

Ратифікувавши у 1997 році Європейську хартію місцевого самоврядування Україна не тільки заявила про свою прихильність європейським цінностям і стандартам, але й взяла на себе зобов’язання дотримуватися положень хартії. Тому розробка будь-якого законодавства в Україні у сфері місцевого самоврядування повинна здійснюватися з обов’язковим врахуванням цієї хартії. Звісно, що ця умова стосується і законодавчих пропозицій щодо адміністративно-територіального устрою. До переліку основних положень хартії, які необхідно врахувати, реформуючи систему органів місцевого самоврядування та територіального устрою, доцільно віднести наступні:

По перше, необхідно виходити із самого визначення поняття, що місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення — тобто воно має бути дієздатним.

Саме це положення є важливим при створенні територіальної основи для місцевого самоврядування. Адже спроможність – це наділення органів місцевого самоврядування достатнім пакетом засобів та ресурсів для реалізації наданих їм прав, у тому числі: визначення території юрисдикції, закріплення достатнім об’ємом матеріальних та фінансових ресурсів.

Своє право у місцевому самоврядуванні здійснюється обраними представницькими органами (радами), які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи.

Це положення важливе при формуванні системи представницьких органів місцевого самоврядування і, особливо, їх виконавчих органів. Дане положення не зобов’язує створювати виконавчі органи при радах, а лише зазначає, що вони “можуть мати” такі органи. Тобто, на кожному рівні місцевого самоврядування можуть діяти різні моделі. Наприклад, у невеликих громадах можна запроваджувати модель: рада-голова без виконавчих органів.

Муніципальні функції, як правило, здійснюються переважно тими властями, які мають найтісніший контакт з громадянином.

Дане положення орієнтує на те, що функції місцевої влади найбільш ефективно можуть здійснювати органи місцевого самоврядування, оскільки вони є найближчими до громадян, формуються громадянами і їм підзвітні. Тому основні повноваження доцільно концентрувати на рівні громад і на рівні районів, оптимально їх роз приділивши між цими двома рівнями.

Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Повноваження між органами місцевого самоврядування та між органами виконавчої влади повинні бути розмежованими.

Безумовно, необхідно за кожним рівнем, за кожним органом місцевого самоврядування закріпити свій власний і достатній набір повноважень, який має забезпечити дієздатність (спроможність) відповідних органів місцевого самоврядування. Межі (спектр) цих повноважень не повинен пересікатися з повноваженнями інших органів – вони повинні бути чітко розмежованими як по вертикалі, так і по горизонталі.

Органи місцевого самоврядування мають право на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень.

Обсяг фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування має відповідати їх функціям, передбаченим Конституцією або законом.

Частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формується за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких вони мають право встановлювати самостійно.

Надання дотацій не скасовує право місцевого самоврядування проводити свою політику в межах власної компетенції.

Питання матеріального та фінансового забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування є одним із визначальних при будь-яких реформах, що стосуються сфери їх компетенції. До пріоритетів відноситься питання створення умов для максимальної фінансової автономізації місцевого самоврядування. Для цього необхідно закріпити за місцевим самоврядуванням достатню кількість фінансових ресурсів, більша частина яких повинна отримати статус місцевих податків та зборів.

У своїх діях органи місцевого самоврядування повинні бути самостійними і не зазнавати втручання з боку інших органів — в першу чергу, виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування повинні бути підпорядкованими тільки закону і своїм виборцям.

У новому законодавстві необхідно відійти від так званих делегованих