ЗМІСТ

Вступ 3

1 Загальна характеристика законодавчої бази, що регулює інвестиційну діяльність вУкраїні……………………………………………………………...........5

1.1 Поняття, склад та структура інвестицій та інвестиційних процесів………………5

1.2 Огляд нормативно-правових актів, що впливають на умови інвестиційної

Діяльності в Україні……………………………………………………………….12

1.3 Інформаційна довідка щодо законодавчих умов іноземного інвестування……..15

2 Теоретичні аспекти державного управління інвестиційним процесом в Україні……………………………………………………………………………24

2.1 Інвестиційне забезпечення відтворення основного капіталу в Україні………...24

2.2 Аналіз та оцінка факторів, що характеризують інвестиційну привабливість ринку України та її регіон…………………………………………………………44

2.3 Методика розрахунку показників інвестиційної привабливості регіонів……69
2.4 Основні засади формування інвестиційної стратегії…………………………72

3 Аналіз та управління інвестиційними процесами в Івано–Франківській області………………………………………………………………………………79

3.1 Оцінка інвестиційних процесів в Івано–Франківській області…………………79

3.2 Інвестиційні пріоритети економіки Івано–Франківщини……………………...91

3.3 Залучення інвестицій в мале та середнє підприємництво……………………...95

3.4 Інвестиційні ресурси району…………………………………………………..98

3.5Управління інвестиційною діяльністю в туристичній сфері Івано–Франківщини…………………………………………………………………. ……102

Висновки………………………………………………………………………..112

Перелік посилань на джерела………………………………………………….116

Додатки…………………………………………………………………………120

Вступ

Одним з найважливіших факторів стабілізації економічної ситуації в Україні, а також формування передумов для створення конкурентоспроможної ринкової господарчої системи є сприятливий інвестиційний клімат.

Рівень та масштаби міжнародного економічного співробітництва, взаємодії з міжнародними фінансовими органами ще не відповідають потребам економіки України. Розміри іноземних інвестицій, кредитних ресурсів, міжнародної технічної допомоги залишаються недостатніми. Так, Угорщина тільки за один квартал отримала інвестицій більше, ніж Україна за 5 років незалежності. У 2005 р. обсяг прямих інвестицій на душу населення складає в Угорщині - 12088$, у Чехії - 603$, в Естонії - 589$, в Україні за п'ять років - понад 30$. Разом з тим, за оцінками експертів Європейського центру економічних досліджень, ризикованість інвестування в Україну складає 80%.

Інвестиційний клімат залежить від ряду факторів, і в першу чергу від загальної економічної ситуації, ступеня розвитку та удосконалення відповідної законодавчої бази та інфраструктури, яка повинна сприяти забезпеченню інвестиційного процесу.

Активізація інвестиційної діяльності повинна здійснюватися спершу у сфері науково-технічного оновлення виробництва. Крім того, багато підприємств не готові до залучення прямих західних інвестицій. Для отримання західних інвестицій організація виробництва і праці повинна відповідати західнім стандартам. Але часто національні підприємці просто не знають, як співробітничати з інвесторами, бояться втратити контроль над виробництвом і тому іноді відкидають умови залучення інвестицій, які в усьому світі визнаються нормальними.

Забезпечення конкурентоспроможності національної економіки можливе за рахунок усунення несприятливого інвестиційного клімату, який знижує національну конкурентоспроможність на ринках капіталу, створення умов для попиту на продукцію на внутрішньому ринку. Слід відзначити, що цілі інвесторів, які з’являються на вітчизняному рику, суперечать внутрішній

програмі розвитку. Так, у структурі господарювання їх спершу цікавить сировина, метал, вугілля, продукти хімічної промисловості і т.д. їх зацікавлення викликають підприємства, які мають певні технологічні переваги і перспективи розвитку, а також науково-технічний потенціал. Інакше кажучи, увагу іноземців привертає можливість спрощуваного, дешевого, доступного українського сировинного ринку, науково-технічної бази і кваліфікованої робочої сили. Якщо Україна намагається отримати через залучення іноземних інвестицій доступ до сучасних технологій, то західні фірми реалізують технології, які вже пройшли половину свого життєвого циклу і на світових ринках неконкурентоспроможні. Невибагливість споживачів українського ринку надає застарілим і безприбутковим на західному ринку товарам можливість продовжити своє життя. Отже, конкурентоспроможні світові корпорації орієнтуються на глобальні експортні стратегії, а не на розвиток вітчизняного виробництва товарів в Україні. Без значного і цілеспрямованого збільшення обсягів інвестицій сподіватися на подолання залежності нашої держави від імпорту неможливо.

У той же час на українському ринку цінних паперів практично немає

акцій промислових підприємств. Одні з них або не пройшли ще через процес приватизації, інші перетворені в закриті акціонерні товариства, акціонерами яких стають, як правило, члени трудового колективу.

Відсутність поінформованості про ринок цінних паперів і нестабільність економіки України лякають іноземного інвестора, у той же час спостерігається значне зростання іноземних інвестицій в інші країни СНД..

Метою даної магістерської роботи є аналіз та оцінка державного управління інвестиційним процесом в Україні на прикладі Івано–Франківської області задля пошуків шляхів ефективнішого управління інвестиціями з боку держави.

1 Загальна характеристика законодавчої бази, що регулює інвестиційну діяльність в Україні

1.1 Поняття, склад та структура інвестицій та інвестиційних процесів

Характеристика інвестицій

Як показують розрахунки за тривалий період часу, у середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку).

Інвестиційний процес - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Він охоплює:

1) інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними
підприємствами, господарськими асоціаціями, товариствами і спілками, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами;

2) державне інвестування, що здійснюється органами влади й управління держави, областей та інших адміністративно-територіальних утворень за рахунок коштів бюджету, позабюджетних фондів і позичкових капіталів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних позикових коштів;

Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (іх) у ту чи ту комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій

діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто як підприємства, так і окремі власники капіталу.

Для сутнісно-змістової характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом.

Залежно від того, де вкладається капітал