На даний час у Україні законодавчо врегульовано створення низки спеціальних економічних зон та запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку.

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності є міждержавні Угоди "Про сприяння та

взаємний захист інвестицій". Такі Угоди є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту її на території іншої держави. Вони підписані більш ніж із 50 країнами світу. Ціла низка проектів угод знаходиться в стадії узгодження.

Для підвищення захисту іноземних інвестицій 3 квітня 1999 року від імені України підписана Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.

Законом України від 16 березня 2001 року №1547 вищезазначена Конвенція ратифікована Верховною Радою України.

Позитивним моментом у вирішенні проблеми застосування норм законодавства, пов'язаних з державними гарантіями захисту іноземних

інвестицій, що стосуються безпосередньо пільг по оподаткуванню підприємств

іноземними інвестиціями, стало підписання Президентом України Л.Кучмою

Закону України від 17.02.2001 року № 1457-Ш «Про усунення дискримінації в

оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з

використанням майна та коштів вітчизняного походження», яким передбачено

введення однакового режиму оподаткування як для підприємств, створених за

участю іноземних інвестицій незалежно від форм їх внесення, так і для українських підприємств.

Закон України від 15.03.2003 р. № 2299 "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні Інвестиційні фонди)" визначає правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування

Указом Президента України від 01.04.2003 року № 310/2003 "Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності Консультативної ради з питань іноземних інвестицій" посилюється роль іноземних інвесторів у розробленні та

реалізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій.

У Земельному Кодексі врегульовані питання землекористування, що також повинно покращити інвестиційний клімат України.

2 Теоретичні аспекти державного управління петиційним процесом в Україні

2.1 Інвестиційне забезпечення відтворення основного капіталу в Україні

Процес формування ринкових відносин на регіональному рівні вимагає чіткого окреслення ролі інвестиційного забезпечення основного капіталу у функціонуванні ринкового механізму. У ринковому господарстві інвестиційна діяльність реалізується механізмами інвестиційного ринку. З допомогою останнього в економіці здійснюється кругообіг інвестицій, перетворення інвестиційних ресурсів у вкладення, що визначають майбутній приріст капітальної вартості — основного капіталу. Інвестиційна діяльність є процесом у часі вартості функціонуючого в економічній системі основного капіталу, тобто процесом збільшення виробничих ресурсів.

У Законі України «Про інвестиційну діяльність» (18.09.1991 p., зміни та доповнення - 10.12.1991 p., 05.03.1997 р. й 21.05.2000 p.) стаття 1 називає інвестиціями всі види майнових й інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої виникає прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, тобто поняття «інвестиції» включає в себе, крім власне капіталовкладень, виробничі затрати на придбання прав промислової власності, сучасних технолологій, обладнання, ноу-хау, а також витрати на просування нового продукту на ринок.

Економіка України в сучасних умовах уже має деякі характеристики, які свідчать про те, що вітчизняний господарський механізм, хоча й непослідовно, з тривалими зупинками й значними відступами, все ж таки рухається до ринку з його відносинами. Для будь-якого промислового підприємства найважливішим завданням постає оцінка перспективи вироблюваної продукції на ринку. Тут

слід виходити не тільки із реальних змін характеру попиту на конкретні види продукції, а й зорієнтованості на галузеві та територіальні зрушення в структурі

виробництва й збуту. Неконкурентоспроможними й безперспективними постають ті виробництва, які базуються на застарілих технологіях, не мають сучасного науково-технічного потенціалу.

Уже зараз визначаються пріоритети високотехнологічної, наукоємної, високоякісної продукції як найважливішої умови конкурентоспроможності підприємства-виробника не тільки на світовому, але й українському ринку.

Практика проведення економічних реформ в Україні показала, що виробничі інвестиції є найсуттєвішим фактором макроекономічної рівноваги. Сам по собі ринок- без перебудови державного регулювання, використання новітніх досягнень науки й техніки — не в змозі слугувати надійною гарантією зростання економіки і зростання ефективності виробництва. Коли ринок не може забезпечити оптимального розподілу ресурсів, ринкове саморегулювання замінюється і доповнюється різними формами державної участі, а саме — фінансовими механізмами (бюджетною, податковою, грошово-кредитною політикою). Державу й ринок поєднує те, що вони є регуляторами інвестиційної діяльності.

Нерегульоване підвищення цін, яке супроводжується зростанням податків, не покращує стану економіки внаслідок того, що одночасно зростають усі види витрат на просте відтворення і скорочується обсяг ресурсів, необхідних для розширеного відтворення. Тому головна мета для України полягає в тому, щоб за рахунок виробничих інвестицій і стабілізації міжгосподарських зв'язків заходами економічного стимулювання забезпечити зростання виробництва й валового внутрішнього продукту. Зростання обсягів виробництва у промисловості у 2005-2007 pp. сприяло підвищенню обсягів інвестицій в основний капітал (табл. 2.1).

З 2003 р. зростають інвестиції в основний капітал (за рік на 6,1%). Зростання обсягів ВВП, промислової продукції та вкладення інвестицій ять, що 2005 р. став для України переломним щодо динаміки економічних показників.

Таблиця 2.1 – індекси валового внутрішнього продукту й інвестицій в Україні (у відсотках до попереднього року)

Показники | 2000 | 2000 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007

Валовий внутрішній продукт |

87,8 |

90,0 |

97,0 |

98,1 |

99,8 |

105,9 |

109 ,1 |

104,8

Валовий внутрішній

продукт на одну особу |

88,5 |

90,7