Об’єктами фінансового стану є активи, джерела власних засобів, зобов’язання підприємства (пасиви), фінансові і господарські процеси.

Управлінський облік призначений для формування показників для внутрішніх та зовнішніх споживачів, об’єктами його є витрати підприємства за їх ціновим призначенням, групуванням їх за видами продукції, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності, регіонами реалізації продукції тощо, доходи і прибуток, їх групування за тими ж ознаками.

Ринок вимагає змін в організації обліку пасивів, зокрема, доходів і зобов’язань, а також уніфікації первинної документації на підприємствах з різними формами власності і господарювання.

Недостатньо вирішеною є проблема об’єктивної оцінки об’єктів обліку, які приватизуються.

Отже, вирішення проблем обліку, які виникли в умовах створення і функціонування підприємств різних форм господарювання буде сприяти підвищенню ефективності їх роботи.

Дієвість поточного контролю за наявністю і рухом основних засобів визначається достовірністю і своєчасністю відображення господарських операцій в облікових регістрах шляхом співставлення даних первинного обліку з даними аналітичного і синтетичного обліку, а також шляхом перевірки правильності оформлення бухгалтерських записів і їх відповідності схемі кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку [25, с.144-145].

Роль обліку поступлення, переміщення і вибуття основних засобів полягає в забезпеченні збереження основних засобів.

Контроль за станом і експлуатацією основних засобів має своє продовження: аналіз ефективності використання основних засобів, визначення їх технічного рівня, ступінь використання устаткування і виробничих площ. Проводиться аналіз механізації і автоматизації виробничих процесів, модернізації устаткування, їх економічної ефективності, виявляється можливості кращого використання потужностей і збільшення пропускної спроможності підприємств.

У відповідності з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби:

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [14].

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів [24, с.108].

Зростаюча роль основних засобів в економіці підприємства посилює значення обліку і контролю їх збереження. Бухгалтерський облік основних засобів (фондів) повинен забезпечити:

контроль за збереженням основних фондів;

правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в обліку надходження, вибуття (безоплатної передачі, продажу, ліквідації та інше) і внутрішнього переміщення (зі складу в цех, із цеху в цех, з відділу у відділ та інше) основних фондів;

своєчасне відображення в обліку зносу основних засобів;

контроль за ефективністю використання основних засобів (виявлення невикористаних, непотрібних і зайвих інвентарних об’єктів).

Правильна організація обліку основних засобів передбачає по-об’єктний облік за місцем знаходження і закріплення об’єктів за відповідальними особами, які відповідають за стан цих об’єктів, їх збереження, правильну експлуатацію, своєчасність проведення технічних обслуговувань і ремонтів [31, с.28].

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року № 291, до основних засобів з 1 січня 2000 року належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [32, с.111-112].

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Однією з умов правильної організації обліку основних засобів є їх класифікація. Вона необхідна для єдиного групування засобів в бухгалтерського обліку, визначення їх структури і складання звітності, правильності визначення рентабельності підприємства, величини амортизаційних відрахувань.

Відповідно до Плану рахунків до основних засобів належать:—

земельні ділянки;—

капітальні витрати на поліпшення земель;—

будинки та споруди;—

машини та обладнання;—

транспортні засоби;—

інструменти, прилади та інвентар;—

робоча і продуктивна худоба;—

багаторічні насадження;

інші основні засоби.

Крім цього, до інших необоротних активів, які не відображені у складі об’єктів основних засобів, належать:—

бібліотечні фонди;—

малоцінні необоротні матеріальні активи;—

тимчасові (нетитульні) споруди;—

природні ресурси;—

інвентарна тара;—

предмети прокату;—

інші необоротні матеріальні активи.

Основні засоби в обліку та звітності відображають за первісною вартістю – за фактичними витратами на їх придбання, спорудження і виготовлення (включаючи витрати на доставку, монтаж, встановлення тощо).

Основні засоби в процесі експлуатації поступово зношуються. Розрізняють три види зносу основних засобів: фізичний, моральний та знос під дією сил природи. Фізичний пов’язаний безпосередньо з участю основних засобів у виробничому процесі і залежить від тривалості використання, обсягу виконання робіт та ін. факторів. Моральний знос визначається двома факторами — ростом продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Виникнення більш досконалих зразків обладнання й інших видів основних засобів призводить до морального зносу діючих основних засобів і зниження продуктивності праці. Знос під дією сил природи пов’язаний з впливом зовнішніх факторів і стає причиною передчасного старіння основних засобів.

Під терміном амортизація згідно з П(С)БО 7 - розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або