Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Загальна схема бухгалтерського обліку основних засобів відображена на Рис 1.1.

Бухгалтерський облік основних засобів ведеться на рахунку 10 “Основні засоби”. Рахунок 10 “Основні засоби” призначено для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

За дебетом рахунка 10 “Основні засоби” відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю; сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта; сума дооцінки вартості об’єкта основних засобів, за кредитом – вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Рахунок 10 “Основні засоби” має такі субрахунки:

100 «Інвестиційна нерухомість»;

101 “Земельні ділянки”;

102 “Капітальні витрати на поліпшення земель”;

103 “Будинки та споруди”;

104 “Машини та обладнання”;

105 “Транспортні засоби”;

106 “Інструменти, прилади та інвентар”;

107 “Тварини”;

108 “Багаторічні насадження”;

109 “Інші основні засоби”.

На субрахунку 100 "Інвестиційна нерухомість" ведеться облік наявності та руху об'єктів інвестиційної нерухомості.

На субрахунку 101 "Земельні ділянки" ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку 101 “Земельні ділянки” ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку 102 “Капітальні витрати на поліпшення земель” ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи.

На субрахунку 103 “Будинки та споруди” ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель.

На субрахунках 104 “Машини та обладнання”, 105 “Транспортні засоби”, 106 “Інструменти, прилади та інвентар”, 107 “Тварини”, 108 “Багаторічні насадження” здійснюється облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю, робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку 109 “Інші основні засоби” ведеться облік основних засобів, які не включені до інших субрахунків рахунка 10 “Основні засоби”.

Основні засоби відображаються по дебету рахунка 10 в момент їх надходження на підприємство, але лише у випадку, якщо об’єкт основний засіб не потребує монтажу, вводиться в експлуатацію відразу ж після надходження на підприємство.

1.3. Зміст, завдання та інформаційна база аналізу основних засобів на підприємстві

Виходячи із принципу системного підходу в процесі економічного аналізу виділяються такі завдання:

аналіз обсягу і структури основних фондів та їх відповідності вимогам технічного прогресу та оптимальних параметрів виробництва;

визначення технічного стану фондів, темпів, форм і методів їх оновлення;

аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного і інтенсивного завантаження;

виявлення внутрішньо виробничих резервів поліпшення вико-ристання основних виробничих фондів;

розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання фондів [29, с.189].

Аналіз починається з вивчення динаміки обсягу, складу і структури основних фондів за їх класифікаційними ознаками:

промислово-виробничі;

виробничі фонди інших галузей;

невиробничі основні фонди.

На обсяг структури і динаміку основних виробничих фондів впливають такі фактори:

характер і особливості процесу виробництва;

тип виробництва;

технологія, рівень спеціалізації і кооперування;

методи організації виробництва.

У ході аналізу встановлюють структури під впливом комплексної механізації та автоматизації виробництва, впровадження нової технології. На особливу увагу заслуговує аналіз технологічної і вікової структури основних фондів [29, с.144-145].

Для аналізу динаміки використовують коефіцієнти оновлення і вибуття.

Коефіцієнт оновлення показує інтенсивність оновлення і визначається відношенням вартості фондів, що надійшли за аналізований період, до їх загальної вартості на кінець року.

Коефіцієнт вибуття відображає ступінь інтенсивності вибуття фондів з виробництва і визначається як відношення вартості основних фондів, що вибули за певний період, до вартості основних фондів на початок періоду.

Найважливішим етапом аналізу основних фондів є вивчення їх технічного стану.

Технічний стан устаткування у непрямому значення визначається його віковим складом, який показує співвідношення питомої ваги вікових груп у зазначеній кількості одиниць даного виду устаткування.

Підвищення частки прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.

Іншим узагальнюючим показником, що характеризує технічний стан фондів, є коефіцієнт їх зносу, який визначається як відношення величини зносу до початкової вартості всіх основних фондів і їх складових частин. Цей коефіцієнт показує, якою мірою основні фонди, що перебувають в експлуатації, зношені, тобто яка частина їх вартості перенесена на новостворений продукт.

Зростання зносу основних фондів негативно характеризує діяльність підприємства щодо вдосконалення матеріально-технічної бази виробництва.

Віковий склад устаткування є основною характеристикою технічного рівня основних фондів. Для цього аналізують стан встановленого устаткування за строками його експлуатації.

Економічна ефективність функціонування основних виробничих фондів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. При визначенні економічної ефективності основних фондів використовується система натуральних і вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних фондів; фондоозброєності праці та її продуктивності [26, с.120].

До натуральних показників належать: екстенсивне та інтенсивне використання основного устаткування; фондовіддача, визначена у натуральному чи умовно-натуральному вираженні; використання виробничої потужності і ступінь її освоєння.

Фондомісткість – обернений до фондовіддачі показник – характеризує вартість основних виробничих фондів, що припадає на одиницю вартості