Основні засоби поділяються на виробничі і не виробничі. До виробничих засобів відносяться засоби, які беруть безпосередню участь у виробництві.

Невиробничі засоби не беруть участі у виробництві і джерелом їх відтворення є прибуток підприємства. Тоді як виробничі засоби відтворюються за рахунок амортизаційних відрахувань.

Згідно закону України «Про оподаткування підприємств», основні засоби також класифікуються за групами. Відповідно до яких і нараховують амортизацію:

І група - будови, споруди, їх структурні компоненти, передавальні пристрої, житлові будинки;

II група - автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електротехнічні прилади та інструменти, офісне обладнання;

III група - будь-які інші що не входять у І, II, IV групи;

IV група - електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення; інші інформаційні системи: телефони, мікрофони, рації.

Основні засоби у процесі експлуатації зношуються. Знос може бути:

1) фізичний втрата основними засобами своєї вартості у процесі експлуатації;

2) моральний - зменшення вартості основних засобів під впливом того, що створюються більш продуктивні і економічно вигідніші машини, обладнання.

Характерною рисою використання основних засобів у процесі виробництва є їх відновлення, яке здійснюється за рахунок амортизації. Амортизація - це процес перенесення вартості основних засобів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Для відшкодування вартості зношеної частини основних засобів відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу, які включають у собівартість продукції. Ці відрахування називають амортизаційними.

Частина оборотних засобів також входить до складу матеріальних ресурсів. Це сировина, допоміжні матеріали, напівфабрикати і комплектуючі.

Сировина - це вихідний матеріал для виробництва продукції, як у матеріальному, так і у вартісному вимірі. Допоміжні матеріали не включають у нову продукцію в матеріальному виразі, але входять у новий продукт у вартісному виразі. Це енергія, змащувальні матеріали, паливо, інструменти. Напівфабрикати і комплектуючі - це товари, які купляють у інших підприємств для комплектування своїх виробів з додатковою переробкою або без неї.

Особливістю даного виду ресурсів є те, що вони повністю споживаються у кожному технологічному циклі виготовлення продукції та повністю переносять свою вартість на вартість цієї продукції.

2) Нематеріальні ресурси - це об'єкти промислової та інтелектуальної власності, здатні приносити користь тривалий час: гудвіл, ноу-хау, база даних, патент, винахід та ін.

Трудові ресурси підприємства - це кількість працівників зайнятих на підприємстві, та тих, хто входить до його складу за основною та допоміжною діяльністю.

Трудові ресурси підприємства відіграють провідну роль у розв'язанні науково-технічних, організаційних і економічних завдань щодо досягнення поставлених результатів господарювання. Рівень забезпеченості підприємства робочою силою і її раціональне використання значною мірою визначає організаційно-технічний рівень виробництва, ступінь використання техніки та технології, предметів праці. Від ефективності використання трудових ресурсів у процесі виробництва багато в чому залежать показники обсягу виробництва продукції, її собівартість, якість тощо.

Кадри підприємства являють собою сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.

У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється звичайно на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори (генеральні директори), начальники, завідуючі, керуючі, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік), а також заступники до вище перелічених посад.

Спеціалістами вважаються працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами, зокрема інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи.

До службовців відносяться працівники, що здійснюють підготовку і оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування, тобто виконують суто технічну роботу, зокрема - діловоди, обліковці, агенти, креслярі, секретарі-друкарки.

Робітники безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуга Окрім того, до робітників відносяться двірники, прибиральниці, охоронці, гардеробники. В аналітичних цілях всіх робітників можна поділити на основних - тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва. Поступово, з розвитком виробництва, його механізації та автоматизації межі між основними та допоміжними робітниками стираються, а роль останніх зростає.

З 2008 року Державним класифікатором професій ДК-003-95 введено в дію п'ять категорій промислово-виробничого персоналу [1]:

керівники;

професіонали;

робітники;

фахівці;

технічні службовці.

Робітники – це персонал безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, здійснює ремонт основних засобів, викожує переміщення вантажів, перевезення пасажирів, виробляє матеріальні послуги. Робітники на виробництві діляться на основних — тих, які беруть безпосередню участь у процесі створення продукції, і допоміжних — тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва (слюсар-ремонтник, слюсар-електрик).

Основні виробничі робітники промислових підприємств підрозділяються в такий спосіб:

кваліфіковані робітники з інструментом (верстатники, ковалі й ін.);

оператори й збирачі устаткування й машин (оператор верстатів зі ЧПУ, слюсар-збирач);

робітники найпростіших професій.

Керівники — це працівники, що займають посади керівників підприємства і їхніх структурних підрозділів.

Розрізняють кілька рівнів працівників цієї категорії: перший рівень - генеральний директор і його заступники, головний бухгалтер, головний інженер, головний механік, головний технолог, головний економіст; другий рівень — директори виробництв, заступники головного бухгалтера, головного інженера, головного механіка, головного технолога, головного економіста, керівники управлінь (комерційного, планово-економічного, кадрового); третій рівень — керівники цехів, відділів, бюро, лабораторій, майстри цехів.

Професіонали – це працівники, професійні завдання яких полягають в збільшенні наявного обсягу знань: розробки нових науково-прикладних теорій, нових проектів, технологій, програмних продуктів. До таких працівників належать провідні спеціалісти інженерних, фінансових, економічних, комерційних й інших