У першій Всесвітній виставці, яка проходила у 1851 р. в Лондоні під назвою «Great Exhibition of the works of industry of all J nations», брало участь 17 тис. експонентів. Наступною була виставка у Парижі у 1867 p., яка збіглася у часі зі спорудженням Суецького каналу. В ній брали участь уже 52 тис. експонентів. У І 1876 р. Всесвітня виставка пройшла у Філадельфії під назвою «The telephone/mass production».

У 2000 p. вперше в Німеччині відбулась Всесвітня виставка «Експо–2000» в Ганновері, в якій взяли участь майже 200 країн і міжнародних організацій. Особливістю цієї виставки була підготовка експозиції на спільну .тематику «Людина — природа — техніка». Крім того, на всіх континентах «Експо» здійснювала 800 «світових проектів», які також були присвячені цій темі.

За критерієм постійності місця проведення виставки поділяють на:–

постійні, що завжди зберігають свою тематику та місце проведення. Так, у Ганновері провадяться найбільші міжнародні виставки такого типу — CEBIT (інформаційні технології та комунікації; Ганноверський ярмарок (Hannover Messe); Linga plus Hannover — лісове господарство та деревообробка;–

змінні, які завжди зберігають свою тематику, але організуються та провадяться в різних країнах (Всесвітні виставки/ярмарки);–

пересувні, що організуються з метою підняття престижу країни в цілому, мають багатогалузевий характер та, як правило, широкий радіус дії, однак їх ефективність у комерційному сенсі незначна.

Щодо частоти проведення виставок та ярмарків слід зазначити, що вона залежить від виду продукції, яку пропонують експоненти, а також від умов конкуренції. Наприклад, покази мод організуються 2—4 рази на рік, тоді як демонстрація інвестиційних товарів, новинок технологій тощо може проводитися з інтервалами від 2 до 5 років. Такі виставки–ярмарки називаються періодичними. Разом з тим існують і постійні (або постійно діючі) виставки зразків продукції та досягнень національної економіки, що найчастіше організовуються при посольствах, консульствах, торговельних представництвах, культурних центрах країни за кордоном з метою демонстрації досягнень діловим колам різних країн.

На міжнародних виставках/ярмарках може бути представлена на огляд різна за широтою номенклатура товарів (послуг). Залежно від цього виокремлюють універсальні, багатогалузеві, галузеві та спеціалізовані виставки–ярмарки.

Універсальні виставки та ярмарки, або «динозаври», як їх ще називають фахівці, досягли піку свого розвитку після Першої світової війни в умовах посиленого державного протекціонізму та являли собою дзеркало потужності національних економік того часу. В традиційній формі вони почали втрачати своє значення ще в середині 60–х років, і в даний момент існують як релікти минулого в різних країнах, як правило, в тих, що розвиваються. На таких виставках–ярмарках демонструється дуже широка номенклатура продукції галузей, не пов'язаних між собою.

Багатогалузеві виставки, які є розвинутішою формою універсальних, пропонують товари і послуги кількох, як правило, споріднених галузей. За належної організації та достатньої кількості Учасників вони є досить ефективними.

Галузеві виставки та ярмарки мають сувору товарну спеціалізацію та орієнтовані, головним чином, на відвідувачів–комерсантів з аналогічними спеціальними потребами. Галузеві ярмарки, на відміну від універсальних, здобули особливу популярність завдяки таким чинникам: розвитку технологій (з кожним днем асортимент споживчих та інвестиційних товарів дедалі більш розширюється); збільшенню кількості новинок при паралельному зниженні тривалості їх життя; зростаючій ролі послуг у повсякденному житті людини; лібералізації національних економік.

Спеціалізовані виставки значно менше орієнтовані на збут товарів. Вони покликані продемонструвати тенденції розвитку ринків. Безпосередній критерій успіху цих виставок визначити важко. Але значна частина роботи цих виставок припадає на період після самої виставки. Сьогодні спостерігається чітка тенденція зменшення кількості контрактів, підписаних безпосередньо на виставках. Фірму–експонента цікавить уже не тільки реальний замовник, але й реакція спеціалістів на представлені новинки, побажання потенційних клієнтів, а також поведінка конкурентів.

Номенклатура товарів, що демонструється на міжнародних виставках–ярмарках, майже необмежена — від аерокосмічних салонів у Ле–Бурже (Франція) до «Консумекспо» в Москві. Фахівці вважають, що всі товари та послуги, які реалізуються на світовому ринку, можуть бути представлені наочно або у вигляді макетів чи інформаційного опису на міжнародних виставках–ярмарках.

Етапи підготовки та проведення міжнародних виставок–ярмарків.

Від прийняття фірмою рішення щодо доцільності участі у роботі міжнародних виставок–ярмарків і до оцінки ефективності цього заходу після його завершення проходять такі етапи:–

вибір виставки–ярмарку;–

підготовка до участі;–

робота під час виставки–ярмарку;–

післявиставкова діяльність.

Вибір виставки — це, безумовно, складне аналітичне завдання, яке кожна фірма вирішує самостійно, використовуючи сукупність власних оціночних критеріїв, домінуючими серед яких є:–

відповідність теми виставки меті участі в ній та тій ситуації, що склалась на фірмі стосовно існуючої, бажаної та потенційної частки ринку;–

спектр товарів, що можна буде продемонструвати;–

очікуване охоплення існуючих груп зарубіжних споживачів;–

можливість охоплення нових груп зарубіжних споживачів.

Для вибору адекватної виставки необхідно здійснити аналіз усіх існуючих виставок/ярмарків (теми, номенклатури, цільові групи, регіональний радіус дії); конкретизувати власні цілі участі; провести попередній відбір виставки; перевірити фінансові умови участі; відвідати виставку до ухвалення остаточного рішення щодо участі в ній. Фінансові умови участі у виставці значною мірою впливають на остаточне рішення щодо участі в ній. Як правило, витрати на участь у виставці складаються з таких основних статей:–

грошовий внесок організатору виставки;–

витрати на експонати;–

витрати на монтаж та забезпечення роботи стенду;–

реклама, преса, стимулювання збуту;–

витрати на персонал