ВСТУП

Проблема макроекономічної рівноваги – одна з найгостріших і найдискусійніших в економічній науці. Існують дві основні концепції стосовно даного питання: класична, а сьогодні неокласична, та кейнсіанська.

В даній курсовій роботі я розглядатиму кейнсіанське макрорегулювання, спробую доказати, що кейнсіанська теорія є вирішальною базою в розвитку макроекономічної динаміки .

Ідея макроекономічного моделювання і регулювання виникла тоді, коли стало зрозуміло, що ринковий механізм сам не в змозі подолати наростаючі диспропорції, відновити втрачену економічну рівновагу. Переломним моментом стала найглибша в історії ринкової економіки 1929-33 рр. так звана «велика депресія». У деяких країнах (США, Великобританія, Швеція) під її впливом намагались застосувати нетрадиційні методи стабілізації, адже методи, які застосовувались за неокласичними рецептами – маневрування ставкою процента і рівнем заробітної плати, перестали давати ефект. Держава змушена була більш глибоко втручатися у процеси відтворення. Проте відчувалась нагальна необхідність створення нової економічної теорії, яка б пояснила причини порушень економічної рівноваги і дала рекомендації по її досягненню, тобто створила загальну модель економічного розвитку в нових умовах.

Таку теорію створив Дж.М. Кейнс (1883-1946рр) – видатний англійський економіст. Основні положення даної теорії викладені в його праці «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей»(1936). Ця книга здійснила справжній переворот в економічній науці, поклавши початок широким макроекономічним дослідженням. Кейнс створив нову науку – макроекономіку, виявивши її категорії і закони, економічні фактори, які ніяк не проявляються на мікроекономічному рівні, а тому не були досліджені, адже до Кейнса економічна теорія зосереджувалася на мікроекономічних аспектах.

Предметом дослідження Дж.М. Кейнс вважав макроекономіку, яка в свою чергу вивчала закономірності функціонування національної економіки як цілої системи, природа і причини економічної нестабільності (циклічний спад, безробіття).

Під об’єктом дослідження Дж.М. Кейнс розумів здійснення макроекономічного аналізу з позиції пріоритетності сукупного попиту.

Методологія дослідження. Макроекономічний метод: впровадження в теоретичний аналіз агрегованих макроекономічних величин, дослідження макроекономічної залежності та процесів.

Новий категоріальний апарат: сукупний попит. Ефективний попит; макро- величини споживання, заощадження та інвестицій; вимушене безробіття, повна зайнятість, мультиплікатор інвестицій.

Традиційні методи економічного аналізу. Відновлення, на відміну від неокласиків, активного використання макроекономічного методу.

Особливість нормативної теорії. Заперечування ортодоксальної класично-неокласичної тези про невтручання держави в ринкову економіку, обґрунтування механізму державного регулювання ринку.

Сказане свідчить про те, що в методології дослідження Дж.М. Кейнса враховують і такі не менш важливі щодо впливу на економічний ріст неекономічні фактори, як держава. Що стимулює споживчий попит на засоби виробництва і нові інвестиції, та психологія людей, яка визначає ступінь усвідомлених взаємовідносин господарюючих суб’єктів. Разом з тим, кейнсіанське вчення являє собою сукупність методологічних принципів неокласичного напряму економічної думки, оскільки і сам Дж.М.Кейнс, і його послідовники, як і неоліберали, дотримуючись ідеї «чистої економічної теорії» і виходячи із пріоритетного значення в економічній політиці суспільства насамперед економічних факторів, визначали їх кількісні показники і зв’язки між ними, як правило, на основі методів граничного і функціонального аналізу, економіко – математичного моделювання .

Дж.М. Кейнс поширив також на нову галузь макроекономічної теорії застосування на той час кількісних, математичних методів дослідження, зокрема, методу граничного аналізу. Його новаторське використання збагатило аналітичний інструментарій макроекономічної теорії такими новими категоріями, як гранична схильність до споживання і заощадження, граничний дохід, гранична ефективність капіталу, граничні інвестиції тощо. Тим самим учений сприяв універсалізації методології маржиналізму, її поступовій трансформації з виключної складової мікроекономічної теорії.

Слід зазначити, що Дж.М. Кейнс широко застосовував і метод прогнозування як результат прогнозування на майбутнє економічних процесів, що ним досліджувалися, елементи економіко-математичного моделювання, метод врахування раціональних очікувань, тобто ті методи дослідження, які в подальшому розвинулися і увійшли в методологічний арсенал сучасної світової економічної теорії.

Кейнсом було здійснено теоретичне обґрунтування необхідності регулювальних функції держави для досягнення макроекономічної рівноваги та повної зайнятості. Але домінування прагматизму не заперечує реалізації Кейнсом пізнавальної функції, особливо в галузях дослідження макроекономічних закономірностей ринкової економіки, про що свідчить започаткування ним нового наукового напряму – кейсіанства.

У роботі “ Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” Дж.М. Кейнс зосередив увагу на недостатній ефективності споживчого попиту. Саме попит на його думку, відіграє вирішальну роль у стимулюванні і розвитку виробництва.

Найбільший історико-економічний «відступ» П. Семюелсон робить у тридцять шостому і сороковім розділах другого тому «Економікс». У частині тридцять шостого розділу з підзаголовком «Кейнсіанська революція» коротко і логічно нобелівський лауреат висловлюється і про теорію Дж. Кейнса .

та ін. Дж.М. Кейнс докорінно змінив акценти в інтерпретації таких категорій, як безробіття та зайнятість.

1.Кейнсіанська теорія попиту і пропозиції

1.1 Кейнсіанська теорія попиту

Починаючи з 30-х років, коли робилися спроби поєднати старі, традиційні засоби використання простору і матерії з інноваційними механізмами, у галузі соціальної економіки мала місце гостра боротьба економістів навколо питання про державне втручання і свободу економічної діяльності, протекціонізму і фритредерства.

У роботі ” Загальна теорія зайнятості, процента, грошей” Дж. Кейнс зосередив увагу на ефективності споживання попиту. Саме попит, на його думку, відіграє вирішальну роль у стимулюванні і розвитку виробництва.

На думку Дж. Кейнса, щоб підняти ефективність попиту потрібно знайти важіль розвитку всього суспільного (сукупного) попиту – попиту на споживчі товари і попиту на інвестиційні товари, тому що сукупний попит – це сума споживчих витрат і інвестицій.

Якщо сукупний попит більший від пропозиції, тоді “працюють” стимули росту виробництва. В цьому випадку сукупний попит дійсно ефективний, сприяє ефективності високої зайнятості, більш повному використанню виробничих потужностей.

Основні компоненти сукупного попиту: споживання, інвестиції