Саме такий висновок з аналізу макроекономічних процесів уперше сформулював Д. Кейнс. Запропонована ним модель розвит-ку процесів виробничої діяльності була першим серйозним аргумен-том для проведення державної політики, спрямованої на ліквідацію негативних наслідків, що виникають з причин недостатнього попиту.

Другий компонент «ефективного попиту» — виробничий попит. За Кейнсом, є показником бажання капіталістів інвестувати свої капіта-ли. Він відображується в інвестиціях, рівень яких визначається станом довгострокових очікувань, зумовлених тим, «якою мо-же бути очікувана структура майбутніх доходів підприємця, якщо він бажає збільшити своє капітальне майно». Основними факторами, що впливають на обсяг інвестицій, на думку Кейнса, є норма процен-та й норма очікуваного прибутку. Інакше кажучи, інвестиції можуть здійснюватися лише в тому разі, коли очікуваний прибуток перевищу-ватиме позичковий процент. Величину процента Кейнс ставив у зале-жність від пропозиції грошових засобів та попиту на них.

Докейнсіанська економічна думка виходила з того, що інвестиції автоматично пристосовуються до рівня заощаджень за допомогою норми процента, і між ними не може виникати стійкої невідповідно-сті. Кейнс же висловив думку про те, що насправді величина інвес-тицій зазнає впливу певних факторів, які не допускають такого ав-томатизму. Населення завжди використовує на споживання лише певну частку своїх доходів, а решту — заощаджує. Рішення про за-ощадження, таким чином, приймаються паралельно з рішеннями про частку споживчих витрат у загальному обсязі доходу і ціл-ком незалежно від вирішення фірмами (приватним бізнесом) питан-ня про рівень інвестицій. Економісти до Кейнса не звертали особли-вої уваги на той факт, що заощаджують споживачі, а інвестують — виробники, тобто рішення про заощадження та інвестиції прийма-ють різні люди, не погоджуючи їх між собою. Кейнс зробив цей ви-сновок одним з центральних пунктів свого аналізу. Саме заоща-дження населення можуть бути єдиним фінансовим джерелом інвестицій підприємств, а отже, величини заощаджень та інвестицій в економіці в кінцевому підсумку збігаються. Але це зовсім не так на стадії планування витрат.

Цілісну картину економічної системи відповідно до кейнсіанської теорії можна подати за такою схемою. Сукупний попит стано-вить суму витрат суспільства на споживання та очікуваних витрат суспільства на інвестиції. Існує тільки один, стверджує Кейнс, рі-вень національного доходу, за якого сукупні витрати суспільства (сукупний попит) дорівнюють національному продукту (сукупній пропорції). Це і є шуканий рівень рівноваги національного доходу. Економічна система не зможе досягти рівноваги за будь-якого іншого рівня національного доходу, оскільки в цьому разі плани по-купців не будуть відповідати діям виробників. Припустімо, що наці-ональний дохід упаде нижче за рівень рівноваги, планові витрати теж зменшаться, але не адекватно зменшенню національного дохо-ду. Зменшення сукупних витрат становитиме лише частину змен-шення національного доходу, решта витраченого доходу зменшить заощадження та податкові виплати. Це призведе до того, що покупці вимагатимуть більше товарів, ніж вироблятимуть фірми.

В іншому разі, якщо національний дохід збільшиться, то зросте сукупний попит, але на величину меншу ніж зростання національ-ного доходу. Деяка частина додаткового доходу піде у заощаджен-ня, ще якась частина — урядові у вигляді податків. А це означає, що ділові підприємства вироблятимуть товарів та послуг більше, ніж планується закупити. Сукупний попит не здатний буде перекрити сукупну пропозицію, стверджує Кейнс. Така ситуація свідчитиме про перенасичення ринку товарів та послуг, сигналізуватиме про необхідність скорочення обсягів виробництва. Цей процес, у свою чергу, супроводжуватиметься безробіттям, не-повним використанням обладнання, а в окремих випадках — тимча-совим скороченням або остаточним припиненням виробничої діяль-ності окремих підприємств. Спад виробництва триватиме доти, доки значення сукупного попиту не буде збалансовано із сукупною про-позицією. Отже, саме недостатнім попитом Кейнс пояснює циклічний ха-рактер виробничого процесу.

На думку Кейнса, не варто зв'язувати економічні коливання виключно із зовнішніми факторами — вій-ною, посухою та іншими катаклізмами. Навпаки, причини інфляції та безробіття пояснюються браком синхронності у прийнятті деяких основних економічних рішень, зокрема, рішень щодо заощаджень та інвестицій. Кейнс визнає, що в сучасній капіталістичній економіці рівновага між заощадженнями та інвестиціями є недосяжною, бо інвестиції, як правило, відстають від зростання заощаджень, вияв-ляються меншими за останні, в результаті чого утворюються над-лишкові заощадження, має місце відносне перенагромадження, і су-спільство зазнає кризи або тривалої стагнації.

1.2 Кейнсіанська теорія пропозиції

Сукупна пропозиція “Аggregate supply” (AS) – загальний обсяг товарів та послуг в економіці, який може бути запропонований фірмами при певному рівні внутрішніх цін. На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску. Сукупна пропозиція знаходиться у прямій залежності від рівня цін.

Цінові фактори сукупної пропозиції поділяються на дві основні групи.
1. Головною причиною підвищення рівня цін при збільшенні сукупного випуску є зростання витрат виробництва на одиницю продукції кінцевого використання. Причиною загального підвищення цін сукупної пропозиції є тенденція до збільшення індивідуальних витрат підприємств при розширенні випуску. Причинами зростання відносних цін на ресурси є структурні диспропорції та загальна обмеженість вироблених і природних ресурсів виробництва. Загальним макроекономічним наслідком дії зазначених факторів є поступове збільшення частки проміжного споживання вироблених товарів та послуг у виробництві і зменшення частки продукції, що залишилась для кінцевого використання. Обсяг продукції кінцевого споживання (ВВП) в результаті збільшення виробництва зростає, але проміжне споживання і попит зростають швидше. Тому суспільні витрати і рівень цін виробництва при цьому також підвищуються. Цінові фактори сукупної пропозиції, або фактори зростання середніх витрат виробництва при