збільшенні випуску подані нижче.
а) Індивідуальні середні витрати при перевищенні оптимального випуску:
* Виникнення “вузьких місць” при забезпеченні додаткового випуску сировиною, приміщеннями, комплектуючими виробами, технологічним обладнанням, фахівцями потрібних професій, транспортом.
* Використання резервних потужностей з нижчою ефективністю.
* Заміщення технологій, обладнання та складових матеріальних витрат.
* Збільшення та інтенсифікація праці при незмінних обсягах капіталу.
* Зростання середніх витрат внаслідок зниження віддачі обладнання та матеріальних ресурсів при збільшенні інтенсивності праці й використання обладнання.
* Залучення додаткової робочої сили з нижчим рівнем кваліфікації.
б) Структурні зміни та природні умови:* Нерівномірне досягнення повної зайнятості в окремих галузях.
* Утворення структурних диспропорцій на ринку ресурсів, підвищення цін на відносно дефіцитні ресурси і фактори виробництва.
* Розширення сукупного попиту за рахунок товарів з більшими питомими витратами праці, капіталу й матеріальних ресурсів.
* Розширення випуску за рахунок збільшення кількості діючих підприємств.
* Розширення випуску на менш ефективних підприємствах.
* Збільшення масштабів перерозподілу ресурсів.
* Використання дорогих природних ресурсів, які звичайно не використовуються.
* Виробництво за межами сезонного періоду, порушення ритмічності виробництва.
в) Зовнішньоекономічні фактори: *
Розширення збуту на дорогих ринках (нових, віддалених, неосвоєних, зайнятих, захищених тарифами, регульованих та корумпованих).
* Імпортні тарифи, податки та квоти на товари, що є ресурсами виробництва*
Плата за перевищення експортних та внутрішніх квот на реалізацію.
* Антидемпінгові включення в ціни вітчизняних експортерів.
г) Інституційні фактори: *
Ставки податків на додану вартість та з обігу.
* Обмежувальні нормативи використання ресурсів і техногенного навантаження.
* Прогресивні ставки рентних платежів за використання природних ресурсів.
* Прогресивні тарифи за понаднормове споживання палива та електроенергії.
* Екологічні нормативи та санкції.
* Штрафи за порушення норм санітарної, трудової, технічної та пожежної безпеки.
2. Іншою причиною підвищення цін при збільшенні випуску є введення додаткових витрат у ціни. Внаслідок конкуренції, державного регулювання та інерційності цін у короткостроковому періоді далеко не всі додаткові витрати вводяться в ціни одразу. Тому більшість факторів жорсткості цін є одночасно факторами нечутливості цін сукупної пропозиції до середніх витрат при збільшенні випуску протягом короткострокового періоду.
Існує також ряд нецінових факторів, що впливають на обсяг сукупної пропозиції. Йдеться про зміну цін на ресурси, зміну ефективності виробництва, зміну правових норм. При зростанні цін на виробничі ресурси, зниженні продуктивності праці, обмеженні правовими нормами виробничої діяльності сукупна пропозиція буде зменшуватись(крива на графіку зміститься у положення АS1).Якщо тенденція вказаних змін буде зворотною, тоді крива займе іншу позицію (АS2).
Зв'язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві.
Розглянемо сукупну пропозицію в довгостроковому періоді (LRAS-“Long-run aggregate supply”). У довгостроковому періоді ціни на всі товари, номінальна заробітна плата і процентні ставки абсолютно гнучкі і здатні вільно зростати або знижуватись до будь-яких значень, необхідних для врівноваження попиту і пропозиції. Тому рівноважний рівень цін довгострокової сукупної пропозиції також абсолютно гнучкий і може змінюватись у будь-якому напрямку. Звичайно, після потрясінь на ринках ціни на товари і ресурси не відразу реагують на зміни в сукупному попиті або в умовах виробництва. Після шоку ціни і витрати виробництва можуть, наприклад, залишатись незмінними. Але потім їхня гнучкість відновлюється, і вони починають змінюватись. Ціни пристосовуються до нових умов на боці сукупного попиту або пропозиції не відразу безпомилково. Втім, з часом ціни, заробітна плата й процентні ставки стають на “правильний” шлях і завдяки гнучкості змінюються так, що в новій рівновазі сукупного попиту і пропозиції відновлюється ситуація найкращого розподілу та використання ресурсів. У довгостроковій тенденції економіка завжди прагне до найкращого використання ресурсів, отже – до повної зайнятості і використання всього наявного капіталу. Якщо обсяги капіталу та праці, технологічні та природні умови виробництва не змінюються, довгостроковий обсяг сукупної пропозиції теж залишатиметься незмінним.
Поведінка сукупної пропозиції у довгостроковому періоді найбільше відповідає класичним уявленням про взаємозв'язок між загальним обсягом виробництва і цінами. Згідно з класичною теорією, економіка – це сукупність досконалих ринків з гнучкими цінами та заробітною платою. Номінальні величини (ціни, номінальна заробітна плата, процентні ставки) абсолютно гнучкі. Вони можуть не тільки підвищуватись, але й знижуватись, залежно від співвідношення попиту і пропозиції на ринках. Через це номінальні змінні (скажімо, ціни), які залежать від інших номінальних змінних (наприклад, від пропозиції грошей і заробітної плати) а також від реальних факторів (наприклад, від обсягу виробництва), не впливають на реальні змінні (продуктивність праці, граничні витрати і обсяг виробництва, капітал, інвестиції, реальну заробітну плату, рівень безробіття). Реальні величини в економіці визначаються лише реальними змінними. Незалежність реальних змінних від номінальних відома в теорії як класична дихотомія. В довгостроковому періоді вона проявляється в нейтральності грошей. Збільшення або зменшення пропозиції грошей змінює сукупний попит, але в кінцевому рахунку впливає лише на рівень цін, заробітної плати і процентних ставок. Скільки триває довгостроковий період? Найчастіше в макроекономічних дослідженнях довгостроковим періодом вважається проміжок часу тривалістю 10 років і більше. Але насправді довгостроковий і короткостроковий періоди не є хронологічними визначеннями. Короткостроковий період – це період довгострокової нерівноваги, час після шоку сукупного попиту або сукупної пропозиції, протягом якого рівноважний обсяг сукупної пропозиції відхиляється від потенційного випуску, а рівноважний рівень цін нестабільний, тому що не відповідає своєму довгостроковому значенню. Довгостроковий період – це проміжок часу, протягом якого величина сукупної пропозиції відновлюється