грошей і тим, що Дж. М. Кейнсом було названо “перевагою ліквідності” і що при “неадекватних” значеннях граничної ефективності капіталу, процентної ставки і переваги ліквідності ефективний попит може привести до неповної зайнятості. Отже, необхідне проведення продуманої макроекономічної політики уряду. Чим нижчий процент, тим більше засобів буде знаходитись в ліквідній формі – в грошах. Норма проценту, за Кейнсом, відіграє важливу роль в виділенні реального об’єму інвестицій в економіці. Реальний розмір інвестицій визначається двома факторами: допустимою ефективністю і нормою проценту. Допустима ефективність зіставляється з нормою проценту, тобто дохідність капіталу оцінюється через альтернативи. Підприємці продовжують процесс інвестування доти, поки допустима ефективність капіталу залишається вищою за норму проценту.
Загальний попит на гроші залежить від рівня номiнальної процентної ставки і обсягу номiнального ВНП. Хай попит на гроші зріс внаслідок зростання номiнального ВНП, тобто населення і фірми хочуть держати більше активів у вигляді готових грошей і чекових вкладів, продаючи для цього інші авуари (наприклад, облігації). Але при незмінній пропозиції грошей рівновага на грошовому ринку може бути установлена тільки при зростанні "ціни" грошей, чи номiнальної ставки проценту. При зменшенні попиту на гроші (пропозиція незмінна) рівновага на грошовому ринку встановлюється при понад низькій, ніж первісна, ставці проценту.
Розглянемо тепер механізм регулювання грошової маси в обігу, тобто пропозиції грошей. Методи контролю та інструменти монетарної політики. В світовій економічній практиці використовуються слідуючі інструменти регулювання грошової маси в обігу: операції на відкритому ринку, тобто на вторинному ринку казначейських цінних паперів; політика облікової ставки, тобто регулювання проценту по позиках комерційних банків у центрального банка; зміна норми обов'язкових резервів. Операції на відкритому ринку В цей час в світовій економічній практиці основним інструментом регулювання грошової маси є операції на відкритому ринку. Шляхом покупки чи продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперів центральний банк може здійснити або уливання резервів в кредитну систему держави, або вилучити їх звідтіля. Операції на відкритому ринку проводяться центральним банком звичайно спільно з групою дорідних банків і інших фінансово-кредитних закладів. Розглянемо схему проведення цих операцій на прикладі центрального банку США - Федеральної резервної системи (далі ФРС). Припустимо, що на грошовому ринку спостерігається надлишок грошової маси в обігу, і центральний банк ставить завдання по обмеженню чи ліквідації цього надлишку. Для цього він активно починає пропонувати державні цінні папери на відкритому ринку банкам чи населенню, що купує державні цінні папери крізь спеціальних дилерів. Оскільки пропозиція державних цінних паперів збільшується, їх ринкова вартість падає, а процентні ставки по них зростають і, відповідно, зростає "привабливість" їх для покупця. Населення (через дилерів) і банки починають активно купувати державні цінні папери, що приводить до скорочення банківських резервів.
Скорочення банківських резервів, в свою чергу, зменшить пропозицію грошей до пропорції, рівної банківському мультиплікатору. Крива пропозиції зсунеться ліворуч, процентна ставка зросте. Припустимо тепер, що на грошовому ринку спостерігається нестача грошових засобів в обігу. В цьому випадку центральний банк проводить політику, спрямовану на поширення грошової пропозиції, а саме починає купувати державні цінні папери у банків і населення. Тим самим центральний банк збільшує попит на державні цінні папери. Внаслідок цього їх ринкова ціна зростає, процентна ставка по них падає, що робить казначейськi цінні папери "непривабливими" для їх власників. Населення (через дилерів) і банки активно починають продавати державні цінні папери, що приводить в кінцевому рахунку, до збільшення банківських резервів і (з урахуванням мультиплікаційного ефекту) - до збільшення грошової пропозиції. Крива пропозиції грошей зсунеться праворуч, а процентна ставка упаде.
Кейнсіанці вважають, що ланцюг причинно-слідчих зв'язків між пропозицією грошей і номiнальним ВНП великий. Центральний банк при проведенні монетарної політики повинен володіти великою інформацією (наприклад, як скажеться на інвестиційному попиті зміна процентної ставки і, отже, наскільки змінитися величина ВНП). Нарощування грошової пропозиції взагалі має багато які негативні наслідкі, наприклад економіка може опинитися в так званої "ліквiдній ловушці". цю ситуацію провокує, чимало збільшення грошової пропозиції, коли процентна ставка знижується до критично низького рівня, наближаючись до мінімального, що означає виключно високе віддавання переваги ліквiдностi. Пропозиція грошей продовжує збільшуватися, але процентна ставка уже не реагує на це, бо нижче певного рівня вона не може опуститися. Але якщо ставка проценту не реагує на зміну грошової пропозиції, то рветься ланцюг причiнно-слідчих зв'язків між зростанням кількості грошей в обігу і номiнальним ВНП.
3. Кейнс і кейнсіанці про механізми макроекономічного регулювання в умовах кризових явищ
3.1. Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги: загальна характеристика
Рівновага ринкової системи, відповідно до теорії Кейнса, передбачає загальну або макроекономічну рівновагу ринку товарів, грошей, облігацій та робочої сили. Зрештою, макроекономічна рівновага зводиться до взаємодії двох ринків — товарів та облігацій, або товарів і грошей. Останній варіант зветься моделлю Хікса—Хансена і є найбільш поширеною інтерпретацією теорії Д. Хансена. Хан-сен, узявши за основу кейнсіанський варіант, включив до нього знамениту діаграму IS-LM, додавши до неї рівняння попиту та пропозиції на ринку праці.
Модель Хікса—Хансена відкриває великі можливості для дослідження взаємодії ринків товарів та грошей. Зокрема, можна довідатися, наскільки стійкою є їхня рівновага, чи вона зберігається, як на ній відбиваються ті чи інші варіанти державного регулювання, інфляція і т. п. Так, наприклад, якщо в період рівноваги ринкової системи відбулося поліпшення інвестиційного клімату, що можливе у добу масового використання передових технологій, у результаті цілеспрямованих дій держави та з інших причин,