цінні папери на пред’явника, випущені в документарній формі, переходять до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів;

право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігачів.

У разі якщо інвестору належить пакет акцій менший, ніж 25%, операції з такими корпоративними правами (фінансовими інвестиціями) здійснюються у тому самому порядку, що i з блокувальним пакетом акцій.

Інвестиції в дочірні підприємства — інвестиції в підприємства, які перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства. Контроль — вирішальний вплив на фінансову, господарську i комерційну політику підприємства з метою одержання вигід від його діяльності.

У цьому випадку згідно з діючим законодавством дочірнє підприємство — власність іншого (материнського) підприємства, що є єдиним засновником. Взаємовідносини між підприємством-інвестором i дочірнім підприємством регулюються насамперед статутом дочірнього підприємства, а в деяких випадках — i відповідним договором.

Такі фінансові інвестиції находять відображення у Балансі за статтею 040 «Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств».

Проте при використанні такого активу платника податків як джерела погашення податкового боргу необхідно приймати рішення про продаж цілісного майнового комплексу (дочірнього підприємства).

Інвестиції в спільну діяльність — інвестиції для ведення господарської діяльності зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох сторін або більше відповідно до письмової угоди між ними. Спільний контроль — розподіл контролю за господарською діяльністю відповідно до угоди про ведення спільної діяльності.

Спільна діяльність здійснюється на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об’єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу договір про спільну діяльність повинен передбачати тимчасову передачу майна у спільне користування з іншими учасниками цього договору без переходу права власності на це майно. Тобто таким договором не може бути договір, що передбачає передачу (перехід) права власності на майно від одного учасника до іншого чи отримання одним учасником від іншого майна, коштів у позику (тимчасове користування) або для використання у власній діяльності.

Фінансові інвестиції у спільну діяльність обліковуються у Балансі за статтею 040 «Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств».

3. Формування статутного капіталу державного підприємства

Статутний капітал державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. Розмір статутного капіталу державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.

Джерелом формування статутного капіталу державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств – у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів – за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню держ. майном (Капітал державного майна, міністерства і відомства України).

В сучасних умовах державні підприємства, як правило нарощують свої статутні капітали за рахунок власних нагромаджень – прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва – реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.

Частина прибутку може спрямовуватися до статутного капіталу на приріст власних оборотних коштів. Така потреба виникає у підприємства у зв’язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг. Статутний капітал приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.

4. Формування статутного капіталу акціонерного товариства

У відповідності з Законом України “Про господарські товариства” акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи куплі-продіжу на капіталовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю-продіж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Таким чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків статутного капіталу належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств зобов’язані викупити 25 % всіх акцій, тобто їхня частка в статутному капіталі не може бути нижчою за 25 %.

На стадії заснування при створенні відкритого акціонерного товариства юридичні та фізичні особи, які виявили бажання купити акції, тобто стати акціонерами нового підприємства повинні внести на рахунок засновників не менше 10 % вартості акцій, на які вони підписалися.

5. Формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного і командитного товариства

Товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повні товариства формують статутні капітали з внесків учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному капіталі, причому у товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов’язаннями товариства. В товариствах з додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають за їхні