Погашення боргу здійснюється одноразовим платежем. У разі відкриття сезонної кредитної лінії банк в обов’язковому порядку вимагає від підприємства забезпечення. Відновлювальну кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі. Відновлювальна кредитна лінія, як правило, надається на термін, який не перевищує одного року. Особливість відновлювальної кредитної лінії в тому, що підприємство, погасивши частину кредиту може одержати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди. В зв’язку з цим підприємство має заставити банку основані фонди або надати якесь інше забезпечення.

- гарантійні (резервні) – позики, які представляють юридично оформлене зобов’язання банку у разі потреби надати клієнту позику протягом визначеного періоду:

а) з попередньо призначеною датою надання позики;

б) з наданням позики поступово за потребою;

5) за способом повернення:

- одноразовим платежем – за цим методом заборгованість необхідно погасити в день визначений в кредитному договорі або достроково за бажанням позичальника, або ж на вимогу кредитора (з попереднім повідомленням позичальника);

- поступовим поверненням кредиту рівномірними внесками (його ще називають амортизаційним).

За поступового повернення кредиту передбачається рівномірне часткове погашення боргу, яке пов’язане з надходженням виторгу від реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) та інших доходів. Кредит погашається одночасно з останнім внеском. Кожен внесок складається із частки боргової суми і відсотка, у кредитному договорі може бути визначений умовний термін погашення кредиту, проте його конкретні строки встановлюються на підставі фактичної позичкової заборгованості, специфіки діяльності позичальника та його позиції на ринку;

- поступовим поверненням кредиту періодичним внесками – погашення періодичним внесками передбачає погашення однаковими частками якоїсь частини основного боргу протягом періоду кредитування і значної частини – після закінчення терміну дії кредитної угоди;

6) за строками користування кредити поділяють на:

- строкові – кредити, які надані на обумовлений в угоді строк. Їхня характерна особливість в наявності чітко визначеного порядку їх використання і фіксованого терміну чи термінів погашення;

- до запитання – кредити, що видаються на визначений термін і погашаються на першу вимогу кредитора;

- прострочені – кредити, термін повернення яки встановлений у кредитному договорі закінчився, а борг ще не повернуто кредитору;

- відстрочені або пролонговані – кредити, стосовно яких на прохання позичальника банк прийняв рішення про перенесення на пізніший строк повернення боргу (пролонгація);

7) за характером і способом оплати процентів банківські кредити бувають:

- з фіксованою ставкою процента (характерний для стабільної економіки). Для кредитів, які надаються на дуже короткий термін – не більше двох трьох місяців частіше встановлюється фіксована ставка процента з можливістю збільшення її в разі пролонгації позики;

- «плаваючою» ставкою процента (надаються часто за умов інфляції з метою зменшення ризику недоотримання прибутку або уникнення збитків у тривалому періоді);

- дисконті позики – коли виплат відсотків здійснюється в момент надання позики, така схема виплати застосовується до особливо ненадійних кредиторів.

Ставка відсотка за кредит складається з двох частин: базової ставки і надбавки (маржі банку), яка, власне, і є предметом угоди між позичальником і кредитором.

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як в національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство мусить зареєструвати кредит в НБУ.

Кредитування в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тому, що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо для купівлі іноземною валюти сьогодні, не можуть вважатись надійним джерелом погашення кредиту, бо можливі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошових потоків підприємства здійснюється в іноземній валюті. Банк видає підприємству позички в іноземній валюті, як і в національній, тільки якщо в підприємства не має простроченої заборгованості за раніше виданими позичками, незалежно від того, в якій валюті їх було видано [44,c.127].

Кредит в іноземній валюті може бути використаний підприємством на фінансування капітальних вкладень, придбання обладнання, сировини, матеріалів. Зокрема, підприємство може передбачати часткове використання виданого кредиту на такі цілі:

- оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операцій з валютою, в якій здійснюється відповідно кредитного договору підприємства з іноземною фірмою;

- оплата витрат на відрядження працівників підприємства за кордон у межах встановлених нормативів, коли необхідність відряджень підтверджується контрактом;

- сплата мита, страхових та митних внесків, які встановлені країною експортером і віднесені за умовами контракту на імпортера;

- оплата транспортних витрат в межах чинних тарифів або документально-підтверджених витрат на транспортування експортної продукції;

- оплата витрат на внутрішньому ринку України способом конвертації в національну валюту.

3.2. Особливості процесу кредитування вітчизняними банками

Банки, керуючись статутом банку, Законом України “Про банки і банківську діяльність”, нормативними документами НБУ та іншими законодавчими нормами надає короткострокові і довгострокові кредити платоспроможнім підприємствам, організаціям і іншим господарським структурам, які мають самостійний баланс і власні кошти і кошти обігу, задоволення споживчого попиту населення, інших напрямків господарської діяльності. Надання кредитів здійснюється в межах наявних кредитних ресурсів за умови обов’язкового дотримання економічних нормативів діяльності.

Програми мікрокредитування і