У процесі вивчення заявки на кредит велика увага приділяється аналізу мети фінансування і джерел погашення позики.

Існують первинні і вторинні джерела погашення кредиту.

Первинними джерелами погашення кредиту є грошові кошти позичальника, виділені ним для обслуговування боргу. Аналіз первинних джерел погашення кредиту залежить від термінів кредитування. У випадку довгострокового кредитування джерелом погашення виступають надходження від інвестицій, тому необхідно аналізувати довгостроковий прибуток позичальника. У разі ж короткострокового кредитування проводиться детальний аналіз циклу обороту активів - сировини в готову продукцію, а товарних запасів у дебіторську заборгованість і грошову готівку - з тим, щоб визначити, які статті балансу можуть бути перетворені на грошові кошти. Рух грошових коштів є кінцевим джерелом для всякої виплати кредиту.

До вторинних джерел погашення кредиту належить забезпечення – це матеріальний актив, на який банк має право застави. Використання застави дає можливість контролювати активи в разі порушення позичальником умов кредиту, але при цьому не знімає з банку ризику невиконання позичальником своїх зобов'язань.

Оскільки основними ресурсами кредитування є привернуті засоби, довірені банку його вкладниками, то управління кредитним ризиком з метою підтримки ліквідності й уникнення банкрутства є одним з найважливіших завдань комерційних банків.

Управлінням кредитним ризиком – це здатність банку вірно оцінити у будь-який момент величину взятого на себе ризику і підтримувати величину прийнятого кредитного ризику на запланованому рівні, а також при необхідності змінювати його величину.

Попередньою умовою створення сильного банку є створення ефективного процесу управління кредитами.

Існують наступні ключові завдання управління кредитами:

формування добре розвиненої кредитної політики і процедури проведення кредитного аналізу;

добре, оптимальне управління портфелем;

встановлення лімітів;

ранжирування кредитів за рівнем кредитного ризику (встановлення рейтинґу);

розподіл повноважень при ухваленні кредитних рішень;

кредитний моніторинґ;

наявність висококваліфікованого персоналу.

Управління кредитним ризиком (його мінімізація) у банківській практиці здійснюється різними засобами, які взаємозв'язані і дуже часто витікають один з іншого і доповнюють один одного. Тому найбільш ефективний результат вони можуть дати при їх комплексному застосуванні (Додаток Б).

Встановлення лімітів кредитування – основний спосіб контролю формування кредитного портфеля, що використовується для зменшення ризиків. Це дозволяє банкам диверсифікувати кредитний портфель з метою скорочення концентрації і забезпечення стабільного прибутку.

Встановлення лімітів - це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позиках конкретному позичальникові. Проводиться шляхом встановлення лімітів кредитування.

Ліміт кредитування- це затверджений показник, що визначає в кількісному вираженні потенційно максимальну величину, в межах якої банк може здійснювати кредитні операції з даним клієнтом.

Методика розрахунку лімітів кредитування заснована на комплексному аналізі грошових потоків підприємства в сукупності з його фінансовим станом на підставі документів бухгалтерської звітності.

Одним із способів захисту від кредитного ризику є розподіл грошових коштів, що позичаються, між різними суб'єктами. Чим більшому числу позичальників буде переданий у тимчасове володіння позиковий капітал банку, тим меншим буде ступінь ризику несплати позики, оскільки вірогідність банкрутств багатьох позичальників значно нижча за вірогідність банкрутства одного або декількох позичальників. І навпаки, кредитний ризик банку зростає із збільшенням загального об'єму кредитування і ступеня концентрації кредитів серед обмеженого числа позичальників. Тому банки вважають за краще при постійному об'ємі кредитних вкладень надавати кредити більшій кількості незалежних один від одного клієнтів.

Стабільність банку багато в чому залежить від складу його клієнтів.

Заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо у момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачене законом або договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому об'ємі. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речі (два або більше майнових прав), стягнення може бути обернене на всі ці речі (майнові права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з майнових прав) за вибором Заставодержателя. Якщо Заставодержатель оберне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), які складають предмет застави. Звернення стягнення на закладене майно здійснюється за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо не інше передбачене законом або договором застави.

26.12.2001 р. вступив в силу Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Відповідно до статті 1 цього закону встановлюється мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств і господарських суспільств, в Статутних фондах яких частка держави складає не менше 25%.

Реалізація закладеного майна здійснюється спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств і відкритих акціонерних суспільств, створених в процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають в державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів). Якщо аукціон (публічні торги) оголошені такими, що не відбулися, Заставодержатель за згодою Заставодавця має право залишити закладене майно за собою за початковою оцінкою.

У деяких випадках за відсутності предмету застави у Позичальника і відсутністю "Майнового поручителя" – Заставника (третьої особи), оформляється договір "Фінансової поруки". Рішення про використання такого забезпечення може бути ухвалене тільки після досконального вивчення фінансового стану поручителя, аналізу його виробничої діяльності. До Поручителя, що виконав зобов'язання боржника, переходять всі права кредитора за кредитним договором в частині виконаних зобов'язань і за договором застави у разі його наявності. Відображення порук на позабалансових рахунках проводиться згідно з і Додатку № 27 ). Позабалансовий рахунок відкривається з базовим номером Поручителя. Порука може бути оформлена як на певну суму, так і на всю заборгованість, яка може виникнути згідно з умовами кредитного договору. Для підвищення міри відповідальності керівника Підприємства-Позичальника полягає