Лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тім числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає в користування об'єкти лізингу згідно з договором.

Лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором.

Постачальник лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє машини, обладнання тощо і (або) передає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Лізингодавцями можуть бути:

*лізингові компанії;

*комерційні банки;

*філії, підрозділи підприємств – виробників обладнання;

*державні й місцеві органи (комітети з управління майном; відділи постачання).

Лізингоодержувачі-це:

юридичні особи, зайняті виробництвом тієї чи іншої продукції;

фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю.

До категорії продавців майна належать:

*виробники машин та обладнання;

*оптово-збутовіорганізації;

*торговіфірми;

*власники майна та інші учасники угоди.

Крім основних учасників, у лізинговому бізнесі беруть участь посередники, тобто особи, що репрезентують економічні інтереси як продавців, так і покупців об'єктів лізингу.

До таких належать:

*страхові компанії;

*брокерсько-дилерські фірми;

*сервісні центри з обслуговування машин та устаткування;

* інші посередники.

Залучення посередників у лізинговий бізнес приводить до скорочення терміну оборотності капіталу, унаслідок чого підвищується дохідність виробництва. Для кожного із учасників лізингової діяльності цей вид підприємницької діяльності має певні переваги [43,c.382].

Для продавия майна лізинг є зручним засобом вирішення не тільки виробничо-технічних, а й фінансових проблем. Наприклад, за умов надвиробництва лізинг виступає як дійовий інструмент відшкодування вкладеного капіталу, оскільки оплата продукції підприємства здійснюється відразу після підписання угоди.

Протягом 2007 року фінансовими компаніями та юридичними особами, які не мають статусу фінансових установ, але можуть згідно з законодавством надавати фінансові послуги, укладеноо 4 188 договорів фінансового лізингу (майже утричі більше, ніж протягом 2006 року) на суму 3 572,7 млн. грн., що більш ніж у чотири рази перевищує обсяги 2006 року. Вартість об“єктів лізингу, що є предметом укладених у 2007 орці договорів. Становить майже 3,3 млрд. грн. На кінець року обсяг чинних договорів фінансового лізингу (портфель угод – 8 109 договорів) складав 1,9 млрд.грн.

Різке зростання вартості укладених договорів фінансового лізингу у 1 кварталі 2007 року пояснюється активною діяльністю лізингодавців, включених до Переліку юридичних осіб – суб“єктів господарювання, які не є фінансовими компаніями, а також пожвавленням діяльності інших лізингодавців. Так, у 1 кварталі 2007 року лізингодавцями було укладено 2058 договорів ффінансового лізингу, тоді як у 4 кварталі 2006 року 1030 договорів. Близько 99% усіх послуг фінансового лізингу надається юридичними особами суб“єктами господарювання, що не є фінансовими компаніями.

Факторингові компанії (фактори) – фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Ці права існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Протягом 2006 року фінансовими компаніями укладено 717 договорів факторингу на загальну суму 141,0 млн. грн. 88% усіх договорів факторингу (628 договорів) на загальну суму 120,3 млн. грн. Було укладено з юридичними особами, решта (89 договорів) – з фізичними особами – суб“єктами підприємницької діяльності на суму 20,7 млн.грн. Діючими на кінець 2006 року залишалося 123 договори факторингу [43,c.393].

Рис. 4.1. Динаміка надання фінансовими компаніями послуг факторингу протягом 2005-2006 рр.

Кредитні спілки ѕ це кооперативні організації, що створюються з метою акумулюції заощаджень своїх членів та їх взаємного кредитування. Об'єднання громадян у кредитні спілки може здійснюватись за професійною, релігійною, територіальною або іншими ознаками, тобто ініціаторами їх утворення можуть виступати відповідно підприємства, профспілки, церковні громади, місцеві органи самоврядування. Спільність інтересів осіб, що формують кредитну спілку визначається потребами у дохідному розміщенні власних коштів та можливості оперативного отримання кредиту на власні потреби.

Українські кредитні спілки щороку нарощують свої фінансові «м'язи». Хто ж не хоче швидко, протягом кількох днів чи навіть годин, під невеликі відсотки отримати позику? Навіть якщо ставка річних у КС дорівнює банківським, фінансисти радять вступати до спілки. Адже якщо банк пропонує 30%, то це ще не свідчить про те, що позичальник сплачуватиме тільки суму кредиту плюс 30%, адже треба застрахувати майно-заставу, витратити чималі кошти на нотаріальне оформлення тощо.

Отримати в банку мікрокредит у розмірі кількох тисяч гривень бізнесменові-початківцю, особливо у провінції, майже неможливо. Саме тут у нагоді стають кредитні спілки: дістати стартовий капітал через ці установи досить просто, швидко і вигідно. Наприклад, для дрібного сільського господаря, який отримав земельний пай і має потребу закупити кілька тонн добрива, іншого шляху немає як вступити до кредитної спілки. У середньому ставки річних у КС становлять 20-40%. У великих містах деякі спілки встановлюють і вищі річні. Переважно це стосується придбання товарів на виплату. На перший погляд, кредитна ставка зависока, скажімо, 50% річних, але погашення кредиту в КС зазвичай відбувається швидше ніж за рік, то й відсотки відповідно нижчі. Кредитні ставки залежать також від фінансового становища КС — що більші активи, то менші ставки.

Ресурси кредитних спілок формуються за рахунок вступних пайових внесків членів, а також їхніх подальших періодичних вкладів. У США, наприклад, кредитні спілки випускають акції особливого роду, що еквівалентні за змістом ощадним вкладам. Крім того, кредитні спілки можуть користуватися кредитами комерційних банків, а також випускати власні боргові зобов'язання.

Активні операції кредитних спілок полягають у видачі позик своїм членам на різноманітні споживчі потреби ѕ придбання автомобіля, ремонт будинку та ін. Забезпеченням виданих кредитів служать різні види майна та доходів. Не залучені у позичкові операції кошти кредитні спілки можуть депонувати на окремих рахунках в комерційних банках або ж інвестувати їх у короткострокові державні боргові зобов'язання.

Маючи здебільшого статус некомерційних громадських організацій та відповідні