Адже, мале підприємництво – це така сфера, через яку утверджується економічна свобода, реалізуються енергія, ініціатива, воля людей, їх інтереси. Розвиток малого підприємництва – це така ланка сучасної ринкової економічної системи, яка виступає окремою формою економічної активності та специфічним типом господарської поведінки.

Сьогодні у світі нараховується більше 50 статистичних критеріїв віднесення підприємства до групи малих і середніх. У самому загальному вигляді їх можна поділити на якісні (простота системи управління, поєднання в одній особі функцій власника і менеджера, невелика частка ринку і невелика просторова сфера діяльності (звичайно в межах окремого району), досить чітко визначена власником ціль діяльності і т.д.) і кількісні (чисельність зайнятих на підприємстві, вартість основного капіталу, обсяг продажів і т.п.).

В Законі України визначено, які суб’єкти господарювання вважаються такими, що володіють статусом малого підприємця. У той час, як усі фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю без оформлення юридичної особи, віднесені до числа суб’єктів малого підприємництва, у відношенні юридичних осіб встановлені певні вимоги. Пропоновані до них тверді обмеження для віднесення до суб’єктів малого підприємництва стосуються трьох аспектів їхньої діяльності: статутного фонду, середньоспискової чисельності працюючих і розмірів виручки від реалізації продукції.

Держава надає великого значення зміцненню фінансів суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб як основі вирішення фінансових проблем. Взято курс на послаблення податкового тиску, забезпечення реального захисту платників податків, максимальне спрощення процедури податкового адміністрування, запровадження податкового стимулювання інноваційної діяльності та нагромадження капіталу.

Однак масштаби малого підприємництва в Україні залишаються досить скромними, а рівень його розвитку далеким від оптимального. В той же час зменшуються і без того невеликі середні розміри малого підприємництва. На сьогоднішній день середньостатистичне українське мале підприємництво відноситься до класичної категорії мікропідприємств, але законодавчо вона не визначена.

Аналіз стану підприємництва в Україні свідчить про те, що представники вітчизняного бізнесу найчастіше не знають законодавчої бази, мають слабке уявлення про завдання уряду і парламенту. У зв'язку з цим слід зазначити, що одна з найбільших проблем сьогодні в Україні - відсутність повноцінного менеджменту. Хоча в нашої країни економічний потенціал не гірший, ніж в інших країнах.

РОЗДІЛ ІІ

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРЕДИТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУБ'ЄКТІВ ЕКОНОМІКИ

2.1. Економічний зміст та роль кредиту в економіці

Кредит (від лат. сreditum - позика, борг) є однією з найскладніших економічних категорій. Передумовою його історичного генезису було майнове розшарування суспільства в період розпаду первісно-общинного ладу. Але характеру об'єктивної необхідності він набув лише за умов становлення і розвитку товарно-грошових відносин. Ця необхідність була зумовлена особливими взаємовідносинами між товаровиробниками: коли продавцю потрібно було продавати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виготовив або не продав свій), виникала потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, в кредит. Ще більшою мірою, чим функціонуючим виробникам, кредит був необхідним тим, хто тільки прагнув організувати виробництво, але не мав для цього власних коштів [44, c. 290].

З часом розвиваються різні форми (товарна та грошова) і види (комерційний, банківський, споживчий, іпотечний та ін.) кредиту, виникли відповідні економічні інститути, які акумулюють і перерозподіляють кредитні ресурси-банки, постійно розширювалась сфера функціонування, яка відіграє важливу роль у забезпеченні неперервності процесу відтворення, а конкретніше-неперервності продукту в процесі його руху.

Рух вартості у відтвореному процесі суспільства перш за все втілюється в кругообороті і обороті виробничих фондів підприємств різних форм власності. Виробничі фонди в кожний даний момент одночасно існують в грошовій, продуктивній та товарній формах. Рух вартості фондів являє собою послідовний, неперервний її перехід від однієї функціональної форми до іншої. Цьому процесу об’єктивно притаманна нерівномірність, обумовлена індивідуальним характером кругообороту і обороту фондів на кожному підприємстві внаслідок несхожості організаційно-технічних характеристик виробництва і реалізації продукції.

Коливання в кругообороті основних фондів обумовлені невідповідністю між потребою у великих одноразових витратах на оновлення основних фондів і поступовим характером відшкодування їх вартості в процесі амортизації. В результаті у підприємств може утворюватися як тимчасовий надлишок коштів, що накопичується у фондах розвитку виробництва, так і потреба в додаткових грошових ресурсах для технічного переоснащення або виробничого будівництва у випадку недостатності власних накопичень, тобто виникає потреба у кредиті. Нерівномірність руху оборотних фондів підприємств викликається відхиленнями фактичної потреби в оборотних засобах від їх нормативу, який визначає мінімум об’єму власних грошових ресурсів підприємства, необхідних для його нормальної діяльності. Потреба в оборотних засобах залежить від багатьох факторів, специфічних для кожного підприємства: сезонності виробництва, характеру виробленої продукції і спожитої сировини, величини робочого періоду, співвідношенням між часом виробництва і часом обігу продукції, рівнем цін на неї тощо. Норматив власних оборотних засобів носить усереднений характер. Зрозуміло, що індивідуальність кругообороту оборотних засобів підприємства об’єктивно обумовлює можливість невідповідності між потребою в оборотних засобах і фактичною наявністю їх в даний момент. При цьому може виникати як тимчасовий надлишок оборотних засобів, так і необхідність в залученні додаткових грошових ресурсів. Коливаннями доходів та випадків зумовлюється також потреба населення в кредиті [13,c.10].

У молодих людей потреби часто перевищують їх прибутки. І навпаки, у людей похилого віку прибутки, як правило, перевищують видатки. Це також, з одного боку, викликає потребу в кредиті, а з іншого - створює умови для його надання. Можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність поточних або майбутніх прибутків у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту - коливання потреби в