адекватної новим ринковим умовам, стало важливим чинником і необхідною передумовою розбудови місцевих фінансів. Децентралізація управління економікою в процесі переходу від адміністративно-командної економічної системи до економічної системи перехідного типу, надання більших повноважень місцевим органам самоврядування, запровадження Бюджетного кодексу в Україні призвело до формування повнокровної системи місцевих фінансів в Україні.
Одним із засобів макроекономічної стабілізації та економічного зростання є бюджет. Розподіляючи та перерозподіляючи новостворену вартість, держава використовує бюджет як один із основних інструментів регулювання соціально-економічних процесів у ринкових умовах [94, с. 3].
Західна політична й економічна теорія та практика надають бюджету великого значення. Його розглядають як економічну категорію, політичний інститут, центральну ланку фінансової системи, потужний важіль державного регулювання економіки, найбільш значний за своїм обсягом фонд грошових коштів.
Бюджет – важливий інструмент регулювання темпів і пропорцій суспільного розвитку не тільки на макрорівні, а й на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць. На сучасному етапі бюджет стає тим важелем, через який місцеві органи влади впливають на соціально-економічні процеси на підвідомчих територіях.
Важливе значення бюджету проявляється в макроекономічному регулюванні, оскільки наповнення бюджетних відносин залежить від економічних і соціальних процесів.
Можливості використання бюджету в макроекономічному регулюванні пов’язані з умовами та результатами виробництва, рівнем розвитку економічних відносин. Виникнення бюджетних відносин і зміни в них відбуваються внаслідок розвитку економіки, яка є передумовою і одночасно об’єктом їх впливу. У перерозподілі вартості між сферами суспільної діяльності, територіями, певними групами громадян саме для задоволення таких суспільно необхідних потреб і полягає основна регулююча роль бюджету [89, с. 27].
Як політичний інститут бюджет забезпечує реалізацію демократичних традицій і розвиток інституту місцевого самоврядування.
Засобом акумуляції фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування та джерелом задоволення їхніх суспільних потреб при виконанні покладених на них функцій у сфері забезпечення функціонування об’єктів соціально-культурного призначення, реалізації інвестиційної політики, в здійсненні соціального захисту населення, захисті інтересів держави та охороні навколишнього середовища є місцеві бюджети. З іншого боку, вони є об’єктивною необхідністю у розподілі й перерозподілі валового внутрішнього продукту між регіонами країни з метою вдосконалення механізму господарювання, адміністративно-територіальних одиниць.
Значення бюджету виокремлюється в тому, що через бюджет держава перерозподіляє фінансові ресурси для здійснення соціальних гарантій населенню, фінансування соціально-культурної сфери та інших заходів. Мобілізація фінансових ресурсів до бюджетів стала однією з важливих проблем створення сприятливих економічних умов господарювання суб’єктів підприємницької діяльності.
Багато українських і зарубіжних вчених досліджували проблеми місцевих бюджетів.
Так, О.Д. Василик в своїх працях вказує, що “бюджет – це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією” [35, с.155].
Специфіка бюджету як економічної категорії, на думку С.І. Юрія, полягає в тому, що він безпосередньо обумовлений рухом вартості і використовується для створення централізованого фонду фінансових ресурсів. В ньому переплітається величезна гамма інтересів та протиріч. В першу чергу, це – інтереси суб’єктів господарювання зі створення централізованого фонду фінансових ресурсів [93].
Бюджет широко використовується для міжгалузевого й територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням вимог найраціональнішого розміщення виробничих сил, економічного зростання в усіх регіонах та в державі в цілому [89, с.27].
Об’єктом розподілу і перерозподілу, що здійснюється за допомогою бюджету, є валовий внутрішній продукт, а серед суб’єктів цього процесу завжди три контрагенти: держава, підприємці і населення.
Узагальнюючи наукові праці вчених-економістів, можна зазначити, що місцеві бюджети – це:
економічна категорія, оскільки бюджет є економічним атрибутом адміністративно-територіальної одиниці;
фінансова категорія;
правовий акт, згідно з яким органи місцевого самоврядування отримують право розпоряджатися фінансовими ресурсами;
фінансовий план, тобто кошторис доходів і видатків відповідних органів влади.
“Бюджет як економічна категорія виражає систему імперативних грошових відносин між державою і іншими суб’єктами відтворення з приводу перерозподілу частини вартості суспільного продукту (головним чином, національного доходу) в процесі утворення основного суспільного фонду грошових коштів і його використання для задоволення найбільш важливих на даному етапі розвитку потреб суспільного відтворення” [93, с. 156].
До місцевих бюджетів С.І. Юрій відносить бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, міст Києва та Севастополя [93, с. 6].
“Склад місцевих бюджетів, – відзначає В.М. Опарін, – відображає територіальний поділ країни: в Україні – області, райони, поселення. Відповідно місцеві бюджети поділяються на дві групи: централізовані (обласні, районні, міські) і бюджети базового рівня (сіл, селищ, міських районів)”
[64, с. 86].
В.І. Кравченко звертає увагу на те, що “система місцевих бюджетів відображає сукупність місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного” [53, с. 118].
Отже, з погляду теоретичних міркувань українських вчених можна стверджувати, що місцеві бюджети виражають економічні відносини щодо формування, розподілу та використання фонду фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначені для соціально-економічного розвитку регіону, в якому сформоване сприятливе середовище для створення валового внутрішнього продукту.
Можна назвати такі основні ознаки місцевих бюджетів, які виділяють їх із загальної системи економічних відносин:
наповнення дохідної частини місцевих бюджетів об’єктивно залежить від економічного потенціалу адміністративно-територіальної одиниці та суб’єктивно залежить від побудови системи міжбюджетних відносин;
сфера дії місцевих бюджетів регламентована не тільки Бюджетним кодексом, але й іншими нормативно-правовими актами;
учасниками бюджетних відносин є, з одного боку, місцеві органи влади, а з іншого – підприємства, установи та населення;
забезпечується рух фінансових потоків від платника податків до бюджету і здійснюється бюджетне фінансування установ і організацій, які знаходяться на бюджетному утриманні;
місцеві бюджети, концентруючи фінансові ресурси на необхідних ділянках і напрямках, дозволяють здійснювати державне регулювання регіональною економікою і забезпечують проведення соціальної політики;
структура місцевих