27].
Аналіз динаміки часток різних статей надходжень місцевих бюджетів свід-чить про такі тенденції. Питома вага податкових надходжень протягом 2002— 2005 років істотно не змінювалася й у середньому становила 81,3 %, проте змі-нювалися частки окремих податків. Зокрема, частка прибуткового податку з громадян зменшилася з 55,7 % у 2002 році до 54,4 % у 2005-му, тобто на 1,3 %. Частка податку на прибуток підприємств також зменшилася з 6,4 % у 2002 ро-ці до 0,6 % у 2005-му. Разом із тим питома вага неподаткових надходжень, до-ходів від операцій із капіталом та коштів цільових фондів має тенденцію до збільшення (табл. 3.2.).
Таким чином, трансформація джерел доходів місцевих бюджетів пройшла досить складний шлях. Постійно змінювалися нормативи відрахувань від за-гальнодержавних податків та зборів і пропорції різних статей дохідної частини місцевих бюджетів, що заважало прогнозуванню доходів на тривалий період та не сприяло довготерміновому розвитку місцевих громад.
Після набрання Бюджетним кодексом України чинності у системі формуван-ня місцевих бюджетів, унаслідок обмеження податкових повноважень органів міс-цевого самоврядування і збільшення частки трансфертів у доходах місцевих бюд-жетів, пріоритет надано вирівнюванню середньодушових витрат місцевих бюджетів
Якшо в 1998—1999 роках витрати зведених бюджетів областей із розрахунку на ду-шу населення відрізнялися в 2,1—2,5 рази, то у 2001—2002 роках — у 1,5 раза [58, с. 199].
В Україні понад 90 % усіх бюджетів дотаційні й лише 8 % — це бюджети, які є донорами в умовах чинної системи бюджетного регулювання, або прак-тично в 1,5 раза менше порівняно з 2002 роком. Частка дотаційних бюджетів у загальній кількості місцевих бюджетів протягом 2002—2005 років поступово підвищувалася й у 2004—2005 роках досягла 92 % порівняно із 89 % і 87 % у 2003-му та 2002 роках відповідно [62, с. 8].
За відсутності в достатньому обсязі власних доходів видатки місцевих бюд-жетів забезпечуються за рахунок надання трансфертів із державного бюджету, які відіграють важливу роль у формуванні доходів місцевих бюджетів та частки ВВП, яка перерозподіляється через систему трансфертів. Якщо у 2001 році трансферти місцевим бюджетам становили 3,5 % ВВП, то у 2005-му їхня част-ка у ВВП збільшилася на 57,1 % і становила 5,5 % ВВП. Питома вага трансфер-тів у доходах місцевих бюджетів має сталу тенденцію до зростання: якщо в 1998 році вони становили 14,3 %, то у 2004-му — 42,5 % і у 2005-му — 43,5 % [66, с. 24-27]. Та-ким чином, можна говорити про недостатній рівень автономності місцевих бюджетів у визначенні пріоритетів бюджетних видатків.
Таблиця 3.2.
Структура доходів місцевих бюджетів у 2002—2005 роках (без трансфертів із державного бюджету), %
Статті доходів |
Роки
2002 | 2003 | 2004 | 2005
Податкові надходження, в тому числі: | 84,7 | 82,4 | 80,4 | 77,8
Прибутковий податок із громадян | 55,7 | 59,9 | 55,2 | 54,4
Податок на прибуток підприємств | 5,4 | 0,7 | 0,6 | 0,6
Податок із власників транспортних засобів | 3.0 | 2,7 | 2,9 | 2,7
Плата за землю | 9,3 | 9,0 | 10,1 | 9,0
Плата за торговий патент | 1,6
1,6 | 1,6 | 2.2 | 2,2
Місцеві податки та збори | 2,8 | 2,6 | 2,4 | 2,0
Єдиний податок для суб'єктів малого
підприємництва | 3,3 | 4,0 | 4,6 | 4,5
Неподаткові надходження, в тому числі: | 10,7 | 10,8 | 9,6 | 11,7
Державне мито | 1,0 | 0,9 | 0,9 | 0,5
Доходи від операцій із капіталом, у тому числі: | 3,2 | 4,5 | 7,4 | 6,9
Надходження від продажу землі та нематеріальних активів | 0,7 | 1,4 | 2,7 | 3,2
Цільові фонди, в тому числі: | 1,4 | 2,3 | 2,6 | 3,6
Збір за забруднення навколишнього природного середовища | 0,6 | 0,3 | 1,0 | 0,9
Разом доходів | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0
Джерело: Бюджет України за 2004 рік: Стат. зб. — К.: Міністерство фінансів України, 2005. — С. 170—171: Бюджет України за 2005 рік: Стат. зб. — К.: Міністерство фінансів Укра-їни, 2006. — С. 143—144.
Практика надання місцевим бюджетам власних доходів у обсязі, не достат-ньому для фінансування видатків, успадкована з часів соціалізму, коли вважалося, що обмежений обсяг власних доходів місцевих бюджетів спонукатиме міс-цеві органи влади до їх збільшення та пошуку додаткових джерел фінансування. Так, у 1975 році питома вага цих доходів по бюджетах областей становила в се-редньому 30,3%, мінімальний рівень — у Волинській області (21,0%), максимальний — у Кримській області та м. Києві (42,4% та 41,0% відповідно) [35 с. 167].
Разом із тим статтею 9 Європейської хартії про місцеве самоврядування визначено такі положення щодо формування та розвитку місцевих фінансів [43 с. 10] .
органи місцевого та регіонального самоврядування мають право на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпо-ряджати-ся в межах своїх повноважень;
обсяг фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування відповідає функціям, передбаченим Конституцією або законом;
принаймні частина фінансових ресурсів органів місцевого самовряду-
вання формується за рахунок місцевих податків і зборів, на встановлення роз-
міру яких вони мають затверджені законом повноваження;
передача повноважень місцевим та регіональним органам влади повин-на супроводжуватися передачею їм фінансових ресурсів, необхідних для вико-нання цих повноважень.
Реалізація конституційних гарантій самостійності органів місцевого самовря-дування залежить від законодавчого закріплення достатніх та стабільних власних джерел доходів місцевих бюджетів, оскільки тільки стосовно власних доходів органи місцевого самоврядування мають реальні повноваження щодо їх запроваджен-ня та збирання.