1.2. Економічна суть механізму формування доходів місцевих бюджетів

Доходи місцевих бюджетів становлять фінансову основу місцевого самоврядування.

На соціально-економічні процеси впливають конкретні форми, принципи і методи мобілізації доходів бюджету і використання бюджетних ресурсів, що залежать від державної політики, яка проводиться на даний момент, а також від окремих елементів системи бюджетного впливу на умови господарювання та економічних відносин, які формуються в ринковому середовищі.

Бюджетним кодексом визначені основи бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу та міжбюджетних відносин і відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Чинним кодексом регулюються відносини, які виникають в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів і розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету і місцевих бюджетів.

Найвпливовішим важелем регулювання економіки в галузі фінансів є податки, через які здійснюється зв’язок між державою з одного боку та юридичними і фізичними особами з іншого боку щодо формування, розподілу і використання доходів. У ринковому середовищі податки виступають як джерело доходів бюджету і як елемент фінансового регулювання економіки. Відомо, що потреби у фінансових ресурсах для покриття витрат зростають, але це не повинно негативно відображатись на господарській діяльності платників податків. Тому в Україні необхідно проводити таку податкову політику, щоб податки не стримували, а стимулювали ділову активність.

Податки є основним джерелом доходів бюджету. “Доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти)” [2, с.3].

Доходи бюджету можна розглядати, з одного боку, як матеріальну основу функціонування адміністративно окремих регіонів, що забезпечує здійснення функцій держави та повноважень місцевих органів влади, з іншого, як засіб перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах держави та її адміністративно-територіальних одиниць. Отже, доходи є важливою складовою державного фінансового регулювання простого та розширеного відтворення.

Професор В.М. Федосов вважає, що “наявність у системі доходів бюджету кількох податків яскраво вираженої фіскальної цілеспрямованості не свідчить про недоліки цієї системи, як дехто вважає, а відображає їх функціональне призначення. Без таких податків вона недієздатна” [85, с. 42].

Доходи місцевих бюджетів є одним із факторів, які впливають на сукупне споживання населенням.

Доходи місцевих бюджетів мають бути достатніми для ефективного здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування та формуватися, в основному, за рахунок власних джерел (місцеві податки і збори), що відповідає вимогам Європейської Хартії місцевого самоврядування, ст.9 якої прямо передбачає, що принаймні частина коштів з місцевого самоврядування повинна надходити за рахунок місцевих зборів і податків [43].

Доходи, що надходять до місцевих бюджетів, можна підрозділити на наступні групи. В першу групу включені власні й закріплені на постійній основі. Власні доходи – це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади і за його рішеннями. Частина податків закріплена за місцевими бюджетами на довгостроковій основі, хоча перелік цих податків неодноразово змінювався. До цієї групи належать: місцеві податки і збори, податок на промисел, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, податок з власників транспортних засобів, плата за землю тощо. Другу групу становлять загальнодержавні податки, що розподіляються між державним і місцевими бюджетами. До третьої групи входять трансферти з бюджетів вищого рівня.

Крім цього, джерела надходжень бюджетних доходів впливають на використання бюджетних ресурсів, забезпечуючи при цьому регулювання попиту і структуру кінцевого споживання. За умов ринкового середовища доходи бюджету активно впливають на розвиток економічних зв’язків, стимулюють процес виробництва, покращуючи господарську активність, що веде до збільшення обсягу виробленої продукції та нарощування фінансових ресурсів окремих суб’єктів підприємницької діяльності та країни в цілому. В результаті цього доходи сприяють економічному розвитку, регулюють вартісні макроекономічні пропорції національного господарства. Однак, можливості доходів бюджету мають певну межу. Економічна обмеженість доходів бюджету полягає :

Враховуючи вище викладене, в суспільстві завжди глобальною проблемою є і буде проблема обмеженості фінансових ресурсів, а також встановлення розумних меж бюджетного перерозподілу коштів між окремими адміністративно-територіальними одиницями.

За матеріально-речовим втіленням доходи бюджету представляють собою грошові кошти, які надходять в безповоротному порядку, у відповідності з діючим в країні бюджетним і податковим законодавством, в розпорядження органів державної влади і місцевого самоврядування [75, с.192].

Основним матеріальним джерелом формування доходів є національний дохід. Якщо національного доходу не вистачає для покриття фінансових потреб, залучається національне багатство, а саме: доходи від приватизації державного майна, муніципальної власності та інше. Основними методами, які використовуються органами влади для перерозподілу національного доходу і утворенню доходів бюджету є податки, запозичення і емісія грошей. За допомогою доходів здійснюється процес формування бюджетних ресурсів, тоді як видатки опосередковують їх використання. Вилучення частини вартості в бюджет веде до зменшення фінансових потреб підприємств, організацій, населення. Важливим є раціональне використання бюджетних ресурсів, бо одну і ту ж суму можна вкладати по-різному, що приведе до розвитку виробництва, науково-технічного прогресу або, навпаки, гальмуватиме темпи розвитку. Отже, доходи виступають інструментом перерозподілу частини фінансових ресурсів у масштабах держави та окремих її регіонів.

Однак, регулятивні можливості доходів бюджету мають певні обмеження. Високий рівень вилучення коштів у підприємств і населення приводить до зменшення підприємницької активності, сукупного попиту на ринку, що відповідно впливає на