встановлення вимог щодо напрямів використання одержаних коштів. Головною метою виділення дотацій є збалансування місцевих бюджетів. Під субвенціями необхідно розуміти грошову допомогу бюджету, яка передбачає становлення вимог щодо цільового використання, а в разі їх невикористання кошти підлягають поверненню.
Разом із введенням бюджетної класифікації з 1 січня 1998р. була затверджена структура бюджетної класифікації. У 1996 р. в українську бюджетну практику було вперше запроваджено поняття офіційних трансфертів. Характерною особливістю сучасного вітчизняного трактування міжбюджетних трансфертів є те, що до них відносять не лише кошти, які одержують бюджети нижчих рівнів від державного бюджету і бюджетів вищих рівнів, а й перерахування коштів у зворотному напрямку, тобто надлишки доходів від бюджетів нижчих рівнів до бюджетів вищих рівнів.
Всі бюджетні трансферти в бюджетній класифікації поділяються на дві групи залежно від цільового спрямування коштів: 1) поточні; 2) капітальні. До поточних трансфертів належить грошова допомога (дотації), яку одержують бюджети нижчих рівнів у разі недостатності дохідних джерел, тобто метою надання поточних офіційних трансфертів залишається збалансування даних бюджетів. На відміну від поточних, капітальні офіційні трансферти (субвенції) передбачають цільове використання одержаних коштів, і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують. Цілі, на які спрямовують субвенції, головним чином пов’язані з використанням органами місцевого самоврядування делегованих державою повноважень
Бюджетною класифікацією передбачено доходи трансфертного характеру, в складі яких виділено:
офіційні трансферти від органів державного управління інших рівнів;
кошти, одержані від інших бюджетів;
кошти, одержані за взаємними розрахунками з іншими бюджетами;
надходження коштів з бюджетів інших рівнів;
офіційні трансферти, одержані з-за кордону;
офіційні трансферти з недержавних джерел.
Таким чином, бюджетна класифікація забезпечує досягнення цілісності бюджетних категорій доходів, видатків через призму міжбюджетних трансфертів, а також забезпечує взаємозв’язок між функціональним призначенням та економічним характером видатків.
Як показує досвід організації міжбюджетних відносин у нашій країні, а також у ринкових країнах Заходу за допомогою бюджетних трансфертів вирішують такі важливі завдання: досягають збалансування бюджетів; справляють активний вплив на структуру видаткової частини; проводять вирівнювання бюджетних диспропорцій у розрізі територій країни; здійсню-ють фінансування соціально-економічних програм загальнодержавного значення; спрямовують розвиток місцевого господарства відповідно до визначених загальнонаціональних пріоритетів.
Трансферти займають важливе місце в процесі бюджетного регулювання. За своїм значенням вони не поступаються методу відрахувань від загальнодержавних податків і доходів. Досвід зарубіжних країн показує, що останніми роками спостерігається стала тенденція зростання бюджетних трансфертів, підтвердження якої є збільшення їхньої частки в сукупних доходах місцевих бюджетів. У багатьох країнах субсидії перетворилися в основний елемент муніципального фінансування, їхня частка у складі фінансових ресурсів муніципальних формувань коливається в межах 30-60 %: в Австрії - 35%, Бельгії - 40%, Фінляндії - 31%, Франції - 26%, Німеччині 45%, Італії - 38%, Нідерландах - 60%, Польщі - 60% тощо.
В Україні за останні роки спостерігаються негативна тенденція збільшення кількості дотаційних місцевих бюджетів обов’язково призводить до поступового зниження ефективності використання одержаних коштів, зменшення зацікавленості у пошуку альтернативних джерел доходів, сприяє розвиткові споживальних настроїв органів місцевого самоврядування. В адміністративно-територіальних одиницях з обмеженими фінансовими ресурсами за допомогою методів регулювання міжбюджетних відносин забезпечується фінансове вирівнювання та узгодження економічних потреб.
У статті 9 Європейської Хартії про місцеве самоврядування передбачено, що “необхідність захисту фінансово слабших органів місцевого самоврядування зумовлює потребу в запровадженні процедур фінансового вирівнювання або аналогічних заходів, що мають на меті виправити вади, обумовлені нерівним розподілом потенційних ресурсів фінансування і покладеного фінансового тягаря” [43].
У зарубіжній практиці трансферти розглядають як “передавальні платежі”, “односторонні перекази”, характерними ознаками яких є те, що рух коштів у вигляді трансфертів не супроводжується одержанням товарів, послуг або грошей [47, с.663].
Розглянемо види міжбюджетних трансфертів, закріплені Бюджетним кодексом України (рис.1.3).
Зазначені трансферти використовуються як інструмент міжбюджетного регулювання для забезпечення збалансування бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та іншим чинним законодавством. Прийняття Бюджетного кодексу України стало поштовхом до початку реформи міжбюджетних відносин і фіскальної децентралізації. Серед багатьох удосконалень слід відзначити встановлення формульного підходу до визначення міжбюджетних трансфертів, що сприяє підвищенню прозорості та об’єктивності бюджетного процесу.
Рис. 1.3. Система міжбюджетних трансфертів в Україні
Джерело: Бюджетний Кодекс України
При проведенні розподілу міжбюджетних трансфертів нецільового характеру, згідно з Бюджетним кодексом, використовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості, який визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості є єдиним для всіх місцевих бюджетів і дорівнює середнім по країні витратам на одного споживача бюджетної послуги за кожним видом видатків бюджету.
Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на виконання бюджетних програм місцевими бюджетами, розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики держави [2]. Для врахування соціально-економічних, географічних та інших особливостей, що впливатимуть на вартість надання бюджетних послуг в адміністративно-територіальних одиницях застосовуються коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Розрахунок прогнозованого показника обсягу доходів, закріплених за бюджетами місцевого самоврядування та бюджетом Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, проводиться шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності певної адміністративно-територіальної одиниці, що визначається на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків, зборів до цих бюджетів за три останні бюджетні періоди, що передують рокові, у якому формуються показники бюджету на плановий рік. При цьому враховуються втрати закріплених доходів у базовому періоді відповідних місцевих бюджетів, внаслідок надання платникам податків пільг згідно рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевих рад.
Розрахунок обсягу доходів, закріплених за бюджетами,