проводиться в межах прогнозованих макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий бюджетний період, а також із застосуванням індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці. Індекси податкоспроможності бюджетів місцевого самоврядування визначаються як відношення середньодушового “кошика” доходів місцевого самоврядування до середнього по Україні значення, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз на три роки.
У процесі організації міжбюджетних відносин важливе місце має розподіл дохідних джерел місцевих бюджетів за “кошиком” №1 та №2. В “кошик” №1 включаються доходи, що закріплені за місцевими бюджетами та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. “Кошик” №2 формують доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Бюджетним кодексом визначено склад видатків, що здійснюються бюджетами відповідних рівнів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, а також склад видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Особливістю розрахунків міжбюджетних трансфертів є те, що основу трансфертів складає різниця між розрахунковою потребою видатків та розрахунковою спроможністю мобілізувати доходи.
У процесі виконання як Державного, так і місцевих бюджетів України можуть виникати відхилення від планових показників, викликані зміною ринкової кон’юнктури, сумою виплат. Це зумовлює додаткові розподільчі заходи у міжбюджетних відносинах. У таких ситуаціях обсяг міжбюджетних трансфертів уточнюється і в кінцевому підсумку веде до збалансованості бюджетів різних рівнів.
Таким чином, міжбюджетні відносини опосередковують фінансові відносини між Державним та місцевими бюджетами у зв’язку з перерозподілом бюджетних ресурсів на користь регіонів з обмеженими фінансовими ресурсами. Їх наявність – об’єктивний наслідок еволюції системи державних фінансів, а ступінь розвитку визначає рівень забезпечення фінансування нагальних потреб місцевих органів влади, стимулювання економічного і соціального розвитку як окремих територій, так і держави в цілому.
Міжбюджетний перерозподіл коштів наближує фінансування соціальних послуг до їхніх безпосередніх одержувачів, гарантує поліпшення їхньої якості та своєчасність отримання. Механізм реалізації міжбюджетних трансфертів є невід’ємною складовою кожного з етапів бюджетного процесу. На стадії планування міжбюджетні трансферти розраховуються і включаються в Державному бюджеті, як правило, у видаткову частину, в місцевих бюджетах – у дохідну частину. Обсяг міжбюджетних трансфертів обговорюється і затверджується Законом про Державний бюджет на відповідний рік, а на місцях – рішенням про місцеві бюджети. На стадії виконання бюджетів здійснюється перерахування коштів з Державного бюджету України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим та міст обласного підпорядкування і районним бюджетам. Заключним етапом є включення міжбюджетних трансфертів у звіт про виконання бюджету для забезпечення контролю та проведення аналізу їх використання.
Незважаючи на деяке врегулювання Бюджетним кодексом України найбільш проблематичним питанням міжбюджетних взаємовідносин продовжує залишатися співвідношення обсягів податкової спроможності регіонів та відповідно обсягів місцевих бюджетів і їх дотаційності.
З Державного бюджету кошти, які не мають цільового використання, надаються тільки у вигляді дотації вирівнювання. Теоретично і практично обґрунтованою метою встановлення порядку розподілу дотації вирівнювання та коштів, що підлягають передачі в Державний бюджет є фінансове вирівнювання адміністративно-територіальних одиниць, стимулювання діяльності місцевих органів влади, спрямованої на підвищення мобілізації доходів у бюджети та реалізацію державної бюджетної політики через передачу коштів у вигляді трансфертів. Дотації спрямовуються на вирівнювання видаткового потенціалу місцевих територіальних громад та їхніх об’єднань на рівні області, міста та району.
Система бюджетного планування та фінансового вирівнювання повинна ґрунтуватись на об’єктивних критеріях, гарантованих державою соціальних стандартах, нормативах мінімальної бюджетної забезпеченості, законодавчо визначеному переліку завдань місцевого значення, виконання яких є обов’язковим для органів місцевого самоврядування.
Такі положення відповідають статті 9 Європейської Хартії про місцеве самоврядування, яка встановлює: “Трансферти по можливості не мають бути зарезервовані на фінансування заздалегідь визначених проектів. Надання трансфертів не повинно позбавляти місцеві органи влади однієї з основних свобод – на свій розсуд проводити політику в межах своєї власної юриспруденції”.
У своїх працях такі відомі науковці, як В. Федосов, С. Юрій, Л. Дробозіна, характеризують дотацію як засіб передавання коштів з вищого бюджету нижчому [41, с.164; 92, с.191; 42, с.76]. У фінансовій енциклопедії за редакцією І.А. Блінова та А.І. Буковецького (1924 р.) до дотацій віднесено: “передання державою окремим комунальним одиницям у встановленому законом порядку майнових об’єктів, постійних щорічних рент, доходів від надходження державних податків чи частини цих доходів, з покладанням на означенні комунальні одиниці виконання завдань загальнодержавного значення” [86, с. 324].
Дотація – це допомога, яка видається на безповоротній основі без суворо визначеного призначення у зв’язку з обмеженістю фінансових ресурсів для забезпечення фінансування суспільних потреб. Найважливішою її перевагою є те, що місцеві органи влади самостійно встановлюють напрямки її використання.
Проблеми надання дотацій місцевим бюджетам тісно пов’язані з проблемами податкових пільг і рівня збору податків у різних регіонах.
У 2005 р. у порівнянні з попередніми роками спостерігалось різке зростання розміру дотацій. Їх обсяг становив близько 4 млрд.грн., а частка склала 12,5% відносно податкоспроможності регіонів. Дотаційними стали всі бюджети, за виключенням бюджетів Автономної Республіки Крим та міста Києва. Це свідчить про надмірно централізоване управління бюджетним процесом.
Особливістю перерахування дотацій вирівнювання до місцевих бюджетів є затвердження індивідуальних нормативів щоденних перерахувань цих трансфертів до них (міста Севастополя, міст республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, району, бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим і обласного бюджету) за рахунок загальних надходжень на території області , Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визначеного набору загальнодержавних податків і зборів та коштів, що передаються до Державного бюджету, визначених Законом