У журналі «Економіст» визначені основні напрямки інвестиційної політики. Були виділені наступні головні задачі інвестиційної політики: формування сприятливого середовища, що сприяє підвищенню інвестиційної активності недержавного сектора, залучення приватних вітчизняних і іноземних інвестицій для реконструкції підприємств, а також державна підтримка найважливіших виробництв, що забезпечують, і соціальної сфери при підвищенні ефективності капітальних вкладень.

Інвестиції поділяють на: чисті та валові.

Валові інвестиції включають не тільки вкладення з метою відшкодування раніше спожитого капіталу але і додаткові вкладення з метою розширення виробництва.

За співвідношенням валових інвестицій(ВІ) і амортизації судять про стан економіки на макро- та мікрорівні:

Якщо ВІ > А, то коефіцієнт валових інвестицій = ВІ / А більше 1. Даний результат свідчить про те, що економіка знаходиться у стані зростання.

Якщо ВІ = А, то коефіцієнт валових інвестицій = ВІ / А = 1 – економіка знаходиться у стані спокою.

Якщо ВІ < А, то коефіцієнт валових інвестицій = ВІ / А < 1 –економіка знаходиться у стані стагнації.

Таблиця 1.4.1 Інформаційна таблиця

Валові інвестиції, тис.грн | Амортизація, тис.грн

1646,9 | 1391,9

Отже, коефіцієнт валових інвестицій = ВІ / А = 1646,8 / 1391,9 = 1,183.

Оскільки даний коефіцієнт 1,183>1, то це є ознакою економічного зростання на підприємстві.

Нажаль про процес реінвестування не можна нічого сказати, так як у балансі немає нерозподіленого прибутку.

Варто зазначити, що дане підприємство здійснило у 2002 році тільки капітальні інвестиції, а фінансові інвестиції не зареєстровані.

Висновок:

В цілому фінансовий стан підприємства є досить стабільним. Воно фактично не залежить від позичкових коштів, так як не володіє довгостроковими зобов’язаннями. А велику частину короткострокові зобов’язання воно може погасити за умови вчасних розрахунків з дебіторами. Важливим показником виступає і коефіцієнт майна виробничого призначення, який становить 0,65, що виражає інвестовані кошти у майно виробничого призначення, а не на його обслуговування. використання середньорічної потужності по продукції А зросло на 1,4% і становить на даний момент 0,488, а от по продукції В знизилось на 1,6%. При чому використання середньорічної потужності по продукції С зросло на 1,8% і дорівнює 0,525. майже не змінилось використання потужності по продукції D, воно зросло тільки на 0,5%. Варто зазначити, що використання середньорічної потужності по всіх видах продукції досить близьке до одиниці, що ознакою ефективного використання середньорічних потужностей.

Розділ 2. Метод балансових побудов

Метод балансових побудов – це засіб економічного аналізу, який дозволяє виражати конкретними цифрами зв’язки між окремими процесами, окремими показниками, окремими об’єктами. Баланси дозволяють пов’язати ресурси та їх споживання (використання) надходження і вибуття, прихід і розхід, джерела та їх використання. Баланси поділяють на статистичні і динамічні. Для статистичних балансів є характерним рівність цілого сумі складових його частин. Для динамічних балансів характерним є прив’язка окремих показників на кінець періоду з показниками на початок періоду, тобто до величини показника на початок періоду додають надходження і виключають вибуття в результаті чого отримаємо величину показника на кінець періоду. Балансова формула записується так:

Залишок на початок періоду + надходження =

= витрати + залишок на кінець періоду

Ця балансова формула характеризує процес руху матеріальних ресурсів і показує взаємозв’язок і пропорції окремих елементів цього процесу. Зокрема в певній відповідності повинні бути надходження і витрати. Якщо ця відповідність порушується то змінюється питома вага запасів на кінець періоду порівняно з початковим.

Певне співвідношення повинне зберігатися і між залишком на кінець періоду та використанням або витратами. Побудова таких динамічних балансів дозволяє також здійснити взаємний контроль даних, а також розрахувати показники, яких не вистачає у вихідній інформації.

Для ілюстрації методу балансових побудов у даному випадку (зміну вилученого капіталу) використовуємо таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 Зміна капіталу.

Скоригований залишок

на початок року | Переоцінка активів,

розподіл прибутку,

внески учасників | Вилучення

капіталу,

інші зміни в

капіталі | Залишок на

кінець року

35009,1 |

5117,4 |

174,7 |

39951,8

Результати зіставлень, що відображає рух капіталу, зводимо в таблицю 2.2.

Таблиця 2.2 Рух капіталу.

Капітал збільшений

на величину

переоцінки

активів, розподілу

прибутків, внесків

учасників | Переоцінка активів,

розподіл прибутку,

внески учасників | Вилучений капітал,

інші зміни в

капіталі | Залишок

на кінець

року

40126,5 | 4953,6 | 174,7 | 39951,8

60% | 7,41% | 0.26% | 59,74%

Таким чином побудова цього динамічного балансу, який ілюструє рух капіталу (вилученого капіталу) показує, що величина капіталу на кінець періоду змінилася на 0.26% і складає 59,74% порівняно із залишком на початок 2002 року збільшено на величину надходжень. Між процесами збільшення та зменшення капіталу спостерігається суттєва диспропорція. Величина зменшення капіталу складає 0.26% і є незначною порівняно із залишком на кінець періоду.

Висновок:

Метод балансових побудов – це засіб економічного аналізу, який дозволяє виражати конкретними цифрами зв’язки між окремими процесами, окремими показниками, окремими об’єктами. Баланси дозволяють пов’язати ресурси та їх споживання (використання) надходження і вибуття, прихід і розхід, джерела та їх використання. Баланси поділяють на статистичні і динамічні. Для статистичних балансів є характерним рівність цілого сумі складових його частин. Для динамічних балансів характерним є прив’язка окремих показників на кінець періоду з показниками на початок періоду, тобто до величини показника на початок періоду додають надходження і виключають вибуття в результаті чого отримаємо величину показника на кінець періоду.

побудова цього динамічного балансу, який ілюструє рух капіталу (вилученого капіталу) показує, що величина капіталу на кінець періоду змінилася на 0.26%