Уряд соцiал-демократiв Швецiї у 1982 р., зiткнувшись iз структурним спадом, оголосив про програму "третього шляху", вiдмiнного як вiд стимулювання пропозицiї, так i вiд пiдтримки попиту. Прiоритетними було оголошено досягнення повної зайнятостi, розширення обсягiв виробництва та забезпечення його високої конкурентоздатностi, пiдвищення темпiв зростання, високий рiвень життя, регiональна збалансованiсть, стабiльнiсть державних фiнансiв, пiдтримання зовнiшньоторговельного та платiжного балансiв.

Шведська (Скандинавська) модель спрямована соціально-демократично.

Характерними ознаками цієї моделі є:

досягнення максимального рівня зайнятості,

підтримка постійно високих темпів економічного зростання за державної підтримки,

справедливий розподіл добробуту, створення міцного суспільного сектора, що охоплює сфери побуту, освіти, житлового будівництва, охорони здоровя та пенсійного забезпечення,

активна участь держави у розробці та реалізації соціальних програм,

встановлення і підтримка високих стандартів життя і доходів населення,

створення міцної системи місцевого самоврядування,

скоординована політика уряду, підприємців та профспілок у забезпеченні максимального рівня зайнятості і високих стандартів оплати праці,

високі податки та висока податкова база,

державна підтримка зовнішньої торгівлі і забезпеченні рівноваги платіжного балансу.

Ключовою передумовою успішного переходу колишніх соціалістичних країн до ринкової системи є стабілізація економіки. Існує два основних підходи до досягнення стабілізації в перехідних економічних системах Європи.

В контексті моделі економічної трансформації в країнах субрегіону :

а). Неоліберальна модель ( Польща, Чехія , Словенія, Ховатія, Латвія, Литва, Естонія, СРЮ).

Характерні риси моделі:

швидкі (радикальні) реформи, прискорена приватизація і перехід до ринкових важелів розвитку економіки;

скорочення державного сектору і державного втручання в соціальну сферу;

активний процес роздержавлення підприємств, надання переваги приватній власності,

сприяння утворенню конкурентного середовища;

лібералізація цін і орієнтація на вільний ринковий механізм ціноутворення;

реструктуризація і ліквідація нерентабельних підприємств і підприємств-банкрутів.

б). Градуалістична модель. (Угорщина після 70х рр).

Характерні риси моделі:

поєднання обєктивних ринкових умов і державних заходів по справедливому розподілу добробуту і забезпеченню соціальних гарантій населення,

збереження поряд з приватною значної частки державної та колективної власності. Колективне акціонування і приватизація підприємств робітниками;

поступова реструктуризація боргів та підприємств-банкрутів;

збереження за державою функцій соціального забезпечення населення.

в). Модель ринкового соціалізму.(Угорщина у 70-ті рр.)

г). Державно-корпоративна модель.

Головним орiєнтиром шведської моделi є, таким чином, забезпечення максимально сприятливих умов для вияву iндивiдом його суспiльно-корисної активностi.

Скандинавські моделі характеризується деякими особливими рисами державного регулювання, притаманними Данії Фінляндії Норвегії, Ісландії Швеції: їх сутність полягас в тому, що тут успішно поєднуються приватна власність і ринкова конкуренція з урядовими програмами, спрямованими на рівномірний розподіл прибутку, на підтримку непрацездатних, компенсацію втрат, зв'язаних з нестабільністю ринково економіки. Відмінність скандинавської моделі від моделі держав Європейської співдружності - більший ступінь соціального захисту і забезпечення населення. В системі державного регулювання країн Північної Європи можна виділити два періоди: ранній (від XIX ст. до другої світової війни), для якого характерним є невтручання уряду у функціонування ринку і фінансових інституцій, вільний розвиток приватних структур, участь уряду у розвитку освіти і розвитку ринково інфраструктури, пізній (після другої світової війни), якому властиве запровадження жорсткого регулювання ринку, політики, спрямованої на підтримання низького рівня безробіття через збільшення сектора сфери послуг.

Спільним для політики скандинавських країн є прагнення досягнення консенсусу в економічному розвитку (між приватною власністю і громадською діяльністю). Відмінності державного регулювання проявляються в особливос-тях поєднання різних елементів та засобів регулювання в кожній країні даної групи.

В економіці скандинавських країн домінує Швеція, для якої характерна змішана економіка, поєднання ринкових відносин на конкурентних началах з активним втручанням держави в економіку. Це дозволяє виділити особливу Шведську модель ринкової економіки, як соціал-демократичний варіант розвитку. В структурі власності Швеції поєднується приватна, державна і кооперативна. Роль державного сектора полягає в акумуляції і перерозподілі значних грошових сум на соціальні та економічні цілі. Економічна політика держави спрямована на такі цілі: підтримка високої і стабільно зайнятості, забезпечення швидкого економічного зростання, вирівнювання доходів, підтримка регіонально економічно рівноваги, досягнення прийнятливої стабільності цін, охорона навколишнього середовища, забезпечення роботою, співучасть у виробництві і зростання допомоги країнам, що розвиваються. Складовими елементами економічної політики с податкова, грошова, політика на ринку праці, регіональна політика.

За обсягом державного втручання в економічне життя Швеція займає перше місце в світі. Центральний уряд робить вплив на економіку в основному через систему економічних важелів. Головний з них державний бюджет у 1989р., наприклад, державні витрати досягли 61% валового внутрішнього продукту країни. Більше 50% державних витрат складають трансферні платежі (житлові субсидії, допомога на дітей, сільськогосподарські і промислові субсидії, виплати державних процентів по державному боргу). Решта державних витрат — інвестиції та державне споживання для виконання функції державного регулювання тут при Міністерстві фінансів створено економічний відділ. Він складає декілька альтернативних варіантів економічного розвитку і програми, які носять характер рекомендацій для економічної політики уряду щодо частки нагромадження, розподілу ресурсів між різними сферами, стану платіжного балансу.

Заслуговує на увагу сформована методика програмування, яка охоплює декілька етапів: збір інформації перевірка реалістичності прогнозів і проектів з точки зору використання національного доходу на фонд нагромадження і фонд споживання, формування декількох варіантів розвитку.

У державному регулюванні економіки Швеції спостерігається поєднання Кейнсіанської ідеї регулювання «ефективного попиту» і підтримання рівня зайнятості з використанням різних методів стримування інфляції. Втрата соціал-демократами Швеції політичної влади на парламентських виборах в 1991 р. означає послаблення даної моделі регулювання, але не свідчить про ЇЇ безперспективність.

Шведська модель має певні недоліки і ряд позитивних рис, які доцільно було б врахувати, формуючи механізми державного регулювання економіки в Україні, інфляція і відносно скромне економічне зростання стали результатом політики повної зайнятості і політики рівності. Небажання уряду застосовувати рестрективні податкові і грошові заходи в періоди високої кон'юнктури стало причиною