перетворення їх у реальну дійсність.
Оперативне управління всіма галузями народного господарства здійснюється централізованими господарськими органами — міністерствами, а в межах галузі — виробничими об’єднаннями і головкомами чи комітетами міністерств.
Машинобудуванням у колишньому СРСР керували 11 загальносоюзних і 11 союзно-республіканських міністерств. Міністерства здійснювали пряме загальне оперативне управління підлеглими підприємствами. Інструментами такого управління були: плани, що затверджувалися для кожного підприємства, нормативи, команди, інструкції, накази тощо.
За одержавленої соціалістичної економіки зберігається категорія ринку, але його параметри обмежені тим, що відсутня така його основа, як приватна власність на засоби виробництва, вільна конкуренція, ринкове ціноутворення, ринок праці та ринки капіталів. Більшою мірою ринкові відносини охоплюють предмети споживання на стадії роздрібної торгівлі.
Ринок за одержавленого соціалізму регулюється планом: вищі органи затверджують підприємствам плани виробництва товарів та ціни на них, плани реалізації цих товарів по підприємствах сфери виробництва і торгівлі тощо. Підприємства, скуті планами та централізованими нормативами, позбавлені необхідної свободи при функціонуванні на ринку на засадах підприємництва.
Нотже, найболючішою точкою соціалістичного ринку є планування і централізоване ціноутворення. Теоретики одержавленої моделі соціалізму захищали всіма засобами ці інструменти централізованої, тобто антиринкової економіки. Так, відомий радянський економіст О. Рум’янцев писав: «Централізоване визначення загальних планових завдань з виробництва і розподілу товарів обумовлює необхідність централізованого ціноутворення. Якби ціноутворення в соціалістичному суспільстві здійснювалось не централізованим шляхом, тобто стихійно, то неможливим стало б саме узгоджене планування. Народне господарство виродилося б у звичайне стихійне товарне виробництво з усіма властивими йому наслідками». Такий механізм функціонування соціалістичної економіки є малоефективним. Склалася витратна економіка.
Таким чином, державний соціалізм — це суспільний устрій, що склався після перемоги ранньої соціалістичної революції в результаті наростання глибоких деформацій в економіці, політиці, соціальній і духовній сферах. Він являє собою систему застиглих адміністративних методів управління економікою з відповідними нормами права, політичними інститутами та ідеологічними установками. «Витратна» господарська система державного соціалізму, пристосована до екстенсивного типу розвитку суспільства, дозволяє мобілізувати в руках держави величезні ресурси і спрямувати їх на вирішення вузького кола проблем надзвичайної важ-ливості (ліквідація техніко-економічної відсталості, обороно-здатність, прориви на окремих престижних напрямах НТП і т. ін.), але не в змозі забезпечити ефективний розвиток за нормальних умов. Вона змогла проіснувати тривалий час завдяки паразитуванню на запасах природних ресурсів і традиційному аскетизму нашого народу.
Розділ 2. Об’єктивні і суб’єктивні умови формування моделі «державного соціалізму»
2.1. Відмінності між «капіталізмом» і «соціалізмом».
Ознаки сучасного капіталізм: ведуча роль в економіці крупних монополій, але при цьому зростання ролі немонополізованого сектору економіки; високий рівень розвитку ринку та механізму конкурентної боротьби; високий рівень кваліфікації робочої сили; державне фінансування державнихх програм; формування єдиного західноєвропейського ринку; високий рівень життя, високий рівень продуктивності праці та зарплати. Економісти звернули увагу, що економ сис-ми не лише співіснують, але й взаємодіють, вони зближаються як в галузі продуктивних сил так і виробничихчих відносин.
Аналіз показує, що економічну модель «державного соціалізму» не можна ототожнювати з принциповими ознаками Марксової моделі, де головними є: 1) ліквідація відчуження, 2) людина не засіб, а мета суспільного виробництва (всебічний розвиток особистості). Деякі з його положень підтвердилися:
наука стала продуктивною силою;
людина стала поряд з виробництвом як контролер і організатор;
відбувається інтелектуалізація, гуманізація праці, стирається різниця між фізичною і розумовою працею, між містом і селом;
на практиці широко використовується планомірність;
у розвинутих країнах реальністю є висока соціальна захищеність трудящих (забезпечення роботою, безкоштовна освіта і медичне обслуговування, соціальне і пенсійне забезпечення, гнучке регулювання доходів і т. д.).
Разом з тим, цілий ряд положень цього вчення необхідно визнати романтичними ілюзіями. Наприклад, не відбулася світова революція, не відмирає при соціалізмі держава, товарне виробництво і ринок, комуна не стала споживчо-виробничою клітиною суспільства і т. д.
До ознак, що характеризують державного соціалізм належать такі. Це — монополія державної власності, що зумовила всезагальне одержавлення економічної та всіх інших сторін життя суспільства і утверди-лась в результаті підміни реального усуспільнення виробництва формальним, пов’язаним зі зміною майнової приналежності засобів виробництва. У СРСР 9 з кожних 10 підприємств перебували у власності держави, яка опосередковувала більшість процесів привласнення.
Таблиця 2.1.
Порівняння основних рис соціалістичної планової та орієнтованої на ринок економік
№ | Соціалістичної економіки | Капіталістичної економіки
1 | Жорстке планування. | Обмежене планування.
2 | Перевищення попиту над пропозицією. | Перевищення пропозиції над попитом.
3 | Недовироблення. | Перевироблення.
4 | Переваження інтересів суспільства. | Переваження особистих інтересів.
5 | Перевага державної і колективної форм власності. | Перевага приватної власності.
6 | Соціалістичні змагання для стимулювання зацікавленості. | Конкуренція як двигун прогресу.
7 | Держава забезпечує соціальний, правовий та медичний захист людини. | Людина сама піклується про свою захищеність, держава лише надоє допомогу.
8 | Державний монополізм у сфері керівництва виробництвом та наданням послуг. | Повна відсутність ознак державного монополізму у сферах виробництва та надання послуг.
9 | Жорстка вертикальна підпорядкованість регіонів центру. | Розподіл функцій управління між центром і регіонами.
10 | Встановлення потреб держави як суми потреб регіонів, сформованих їхнім керівництвом. | Самозабезпечення регіонів без втручання держави.
Величезний вплив на формування моделі державного соціаліз-му справили існуючі відносини адміністративної залежності, що гальмують розвиток ринку. За цих умов більшість підприємств перебуває у підпорядкуванні вищих органів управління, позбавлені можливості вести самостійне господарювання: формувати виробничі програми, купувати необхідні ресурси, продавати продукцію за ринковими цінами, вільно розпоряджатись доходами і т. ін. Команди і розпорядження, що надходять підпри-ємствам «згори», обов’язкові до виконання; робота колективів оцінюється за ступенем реалізації планів; ринок не справляє