Супутником командної економіки виступає тіньова економіка, що не зважає на офіційні заборони і діє без правил, прийнятих у цивілізованій ринковій економіці.

Отже, відносини адміністративної залежності, коли вони використовуються для позаекономічного залучення до праці та організації суспільного виробництва, позбавляють економіку здатності до саморозвитку і саморегулювання; вони соціально мало-ефективні, адже виключають свободу трудової, підприємницької та споживацької діяльності.

Відмінною рисою даної моделі є її надмірна централізація сус-пільного виробництва, що зумовлює гіпертрофію вертикальних і нерозвинутість горизонтальних зв’язків підприємств і регіонів. У зв’язку з низькою ефективністю виробництва і надмірно великою витратною частиною бюджету держава змушена концентрувати у своїх руках надмірно високу частку виробленого продукту (у СРСР наприкінці 80-х років до 3/4 національного доходу і близько 4/5 валового національного продукту). В результаті підприємства і регіони міцно прив’язувалися до центру, опинялися у становищі прохачів ними ж зароблених коштів і ресурсів. Серед підприємств переважали великі підприємства, якими легше було керувати з центру. Часто «гіганти» не забезпечували високого рів-ня ефективності виробництва, але це не заважало їм диктувати свої умови на ринку. Споживач був позбавлений можливості визначати долю виробника-монополіста і примушений погоджуватись з тим, що йому пропонується, оплачувати дорогу і часто неякісну продукцію.

На деформації економічної структури соціалізму в СРСР позначилась бюрократія управління, що перешкоджає реалізації самоуправлінських основ. Бюрократизм — це монополізація функцій керівництва економічним і суспільним життям певним, особливо визначеним колом осіб. Бюрократ — це чиновник, який використовує своє службове становище (довірену владу) на шкоду справі, ставить корпоративні інтереси вище за суспільні і державні. Бюрократія — привілейований прошарок, не заінтересований у проведенні радикальних демократичних перетворень у суспільстві. При збереженні спеціалізації у сфері управління бюрократизм як явище не можна викорінити повністю, але цілком можливо обмежити його негативні сторони за рахунок налагодження дійового контролю «знизу». Розвиток відносин виробничо-господарської демократії не сумісний зі збереженням п’яти видів монополії бюрократичного апарату: на інформацію, ресурси, кадри, прийняття управлінських рішень, на привілеї.

Ознакою деформованої моделі соціалізму стала і жорстка залежність економіки від ідеології та політики, що виникає внаслідок прямого зрощення господарських і політичних структур, коли правляча партія виявляється глибоко «вмонтованою» в економіку і починає діяти як кероване ядро економічної і політичної систем, як вищий ешелон адміністративної влади. При цьому держава втрачає свою відносну незалежність від партії, її апарату: коли керівники державних органів влади і господарських організацій зобов’язані регулярно звітувати перед партійними інстанціями про свою роботу, економічне життя заганяється у жорсткі ідеологічні рамки, ініціатива господарників паралізується страхом втратити зайняте місце. За цих умов офіційна наука і пропаганда забезпечує «шумову завісу» над неефективною господарською системою; суспільна свідомість міфологізується, а поведінка людей починає роздвоюватися — зовнішньо багато з них виявляють лояльність до існуючого ладу, але внутрішньо відмовляють йому в довірі, бо не бачать реальних переваг.

Як неринкова господарська система державний соціалізм розвивається за іншими законами, ніж світове товарно-ринкове господарство, тому для нього характерні замкненість, слаба інтегрованість у світовий ринок, традиційна опора на власні сили. Самоізоляція не гарантує незалежності країни від поставок з-за кордону, але таїть у собі небезпеку відставання у галузі науково-технічного прогресу і добробуту народу. Ось чому без подолання економічної автаркії не можна перейти від адміністративно-командної системи, що повністю дискредитувала себе, до цивілізованої ринкової економіки, в рамках якої тільки й можливий соціально-економічний прогрес.

Історичний вплив на формування радянсь-кої моделі державного соціалізму справили традиції: сильна державна влада, позаекономічне примушення до праці, слабкі інститути демократії, відносини адміністративної залежності господарюючих суб’єктів від держави та ін. Особливу роль у цьому процесі відіграють наслідки ранньої соціалістичної революції 1917 р. Дослідники вважають, що вона стала результатом невичерпних можливостей капіталізму, а реакцією на наслідки Першої світової війни. Також треба брати до уваги грубі деформації суспільних структур у роки сталінських репресій у наступний період.

Відсутність матеріальних передумов побудови соціалізму поставила на порядок денний питання: почати безпосередній перехід до соціалізму або вибрати шлях підготовки цивілізованих умов для майбутнього переходу до соціалізму. За браком часу був реалізований перший варіант — «воєнний комунізм» на основі масового державного примусу: конфіскація, націоналізація, трудова повинність на виробництві, трудові армії тощо. Але чим більший натиск, тим більший опір (наприклад, Кронштадт у 1921 р.), тим вужче соціальна база держави диктатури пролетаріату. Насиллям не можна підвищити продуктивність праці, тому для виходу з кризи був обраний другий варіант розвитку — НЕП (нова економічна політика). Передбачалося замінити позаекономічний примус економічними стимулами підприємницької діяльності (продподаток, вільна торгівля, господарський розрахунок, тобто розширення сфери обміну між господарськими суб’єктами, і розвиток кооперації як масового демократичного руху; сполучення державних і громадських засад в управлінні: заліки, контроль, підготовка кадрів, боротьба з бюрократією і т. д.).

Однак демократичні починання ринкової економіки не були закріплені політичними структурами, низькі закупівельні ціни на зерно викликали труднощі у хлібозаготівлі, що кінець кінцем призвело до реставрації методів воєнного комунізму, до затвердження командних методів управління. З часом вимушена і тимчасова система надзвичайних заходів стала нормою відносин. Остаточно економічна модель «державного соціалізму» сформувалася в роки індустріалізації і насильницької колективізації в умовах масового беззаконня і терору. В передвоєнний період сталінська модель «державного соціалізму» була канонізована, а після війни перенесена на національний ґрунт ряду інших країн