Процес формування ринкових відносин і ринкової інфраструк-тури супроводжується становленням ринкового і державного механізмів регулювання економіки.

Таким чином, особливості ринкової трансформації економіки України можна визначити так:

1) вихідний стан ринкових перетворень — антипод ринку — планова економіка. Тому перехід до ринкових відносин здійснюється шляхом глибоких якісних перетворень попередніх відносин;

2) глобальний характер трансформаційних перетворень. Зміні підлягає все: відносини власності, спосіб розподілу ресурсів, мотивація, цілі і засоби економічного розвитку, елементи надбудови;

3) зростання ролі неекономічних факторів розвитку. Це насамперед стосується правильності вибраного курсу економічних перетворень і засобів їх здійснення;

4) трансформаційний економічний спад, зумовлений значною мірою прорахунками у виборі курсу перетворень і засобів його реалізації;

5) необхідність налагодження принципово інших економічних відносин із країнами колишнього СРСР;

6) складність інтеграції України у світове господарство;

7) затяжна тривалість трансформаційного періоду порівняно з рядом інших постсоціалістичних країн;

8) високий рівень тіньової економіки (понад 50 % ВВП) та засилля олігархічно-кланових структур.

Висновки

Економічна модель Маркса і Енгельса відрізняється злагодженістю, цілісністю, узгод-женістю основних елементів. Засновники марксизму уявляли, що на основі націоналізованих засобів виробництва можна буде раціонально організувати планомірне виробництво. Вони вважали, що індивідуальна праця колективів, якщо вона здійснюється за загальним планом, одержує визнання суспільства як корисна і необхідна до того, як вироблений продукт надійде до споживача. За марксизмом, праця при соціалізмі і комунізмі носитиме безпосередньо суспільний характер і тому не потребуватиме визнання на ринку, через акт реалізації товару. Суспільство заздалегідь веде облік потреб по основних позиціях, в оптимальних пропорціях розподіляє живу працю і матеріальні ресурси, розраховує рівень суспільно необхідних витрат (планові ціни) з кожного виду продукції і визначає їх корисний ефект. Тому і стимулювання колективів та окремих працівників відбуватиметься не за результатами комерційної діяльності, а відповідно до кількості та якості витраченої ними праці. Працівники — колективні власники, господарі виробництва; вони нікому не продають свою робочу силу, адже перебувають в однаковому становищі стосовно загальнонародних засобів виробництва. Притаманна працівникам колективна заінтересованість у примноженні багатства забезпечить неухильне зростання продуктивності праці, підвищення ефективності суспільного виробництва. Головним соціально-економічним результатом колективної праці стане зростання добробуту і гармонійний розвиток особистості всіх членів суспільства.

Описану вище модель можна звести до таких елементів, один з яких (економічне зростання і добробут) фіксує стратегічну мету соціалізму, а інші (суспільна власність на засоби виробництва; безпосередньо суспільна праця; планомір-ність; відмирання товарної форми робочої сили; розподіл за працею) — засоби її досягнення. У теорії соціалізму Маркса і Енгельса обґрунтовується необхідність і можливість гармонізації відносин людини і суспільства. Їх економічна модель має антирин-ковий характер. Соціалізм доводиться як устрій вільних і рівних асоційованих виробників. Модель, реалізована на практиці, від-
різняється визначальною роллю держави в економіці, яка діє як головний організатор усіх господарських процесів. Ця модель дістала назву державного соціалізму.

В Україні остаточно економічна модель державного соціалізму сформувалась у роки індустріалізації і колективізації в обстановці масового беззаконня і терору, хоча мали місце і масштабні успіхи країни, яка з аграрної у короткий термін перетворилася на індустріальну державу. Вони виявились результатом героїчних зусиль народу і могли би бути значно більшими, якби не авантюристична політика сталінського керівництва, націлена на руйнування традицій і культури вільного підприємництва.

З 19991р, після розпаду СРСР, в Ураїні почався перехідний період, тобто існувала змішана економічна система, яка тривала до 2005р.

У грудні 2005р Україна визнана державою з ринковою економікою і з цього періоду панує ринкова економічна система.

ЛІТЕРАТУРА

1. Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья современной цивилизации. — К.: Междунар. деловой центр, 1998. — 432с.

2. Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст. — К.: Техніка, 1999. — 336 с.

3. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. — К., 1998. — 392 с.

4. Стиглиц Дж.Ю. Экономика государственного сектора. Пер. с англ. — М.: МГУ, ИНФРА, 1997. — 639 с.

5. Павловський М.А. Шлях України. — К.: Техніка, 1996. — 152 с.

6. Гальчинський А.С. Кінець тоталітарного режиму, що далі? — К.: Укр. пропілеї. 1996. — 160 с.

7. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности. Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1999. — ХХVI, 262 с.

8. Україна: поступ у ХХI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000—2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 року.

9. Наступні 1000 днів: Заходи економічної політики для України. Німецька консультативна група з питань економіки. — К., листопад 1999р.— 150 с.

10. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. - К., 1998. - 392 с.

11. Кучма Л.Д. Україна: підсумки соціально-економічного розвитку та погляд у майбутнє // Урядовий кур’єр, 18 листопада 2000 року.

12. Гальчинський А.С. Кінець тоталітарного режиму, що далі? - К.: Укр. пропілеї. 1996. - 160 с.

13. Экономическая безопасность. Производство—финансы—банки / Под ред. Сенчагова В.К.,— М.: ЗАО “Финстатинформ”, 1998. — 621 с.

14. Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. Иноземцева В.Л. — М.: Academia, 1999.— 640 с.

15. Белопольский Н.Г. Энвироника — наука о развитии и совершенствовании общества и мира.— Донецк—Мариуполь. ИЭП НАН Украины,