законодавства в Україні мало закріплення принципу державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності в Конституції України. Правові засади боротьби з недобросовісною конкуренцією створив Закон “Про захист від недобросовісної конкуренції” прийнятий 7 червня 1996 року. В цілому, система антимонопольного законодавства України, що склалася протягом 1990-х років, охопила близько 600 актів законодавства, від Конституції до відомчих положень та інструкцій.
Порівнюючи антимонопольне законодавство США та України можна визначити ряд суттєвих відмінностей. Зокрема вони проявляються у видах відповідальності за порушення антимонопольного законодавства. Відповідно до ст. 52-55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення антимонопольного законодавства в Україні діють такі види відповідальності: штрафи, примусовий поділ, адміністративна відповідальність посадових осіб, відшкодування збитків. Ст.253,254 Господарського кодексу передбачає ще таку особливу санкцію, як вилучення незаконно отриманого прибутку.У США ж відповідно до ст.1,2 Закону Шермана покаранням для порушників антимонопольного законодавства може бути ув'язнення та/або штраф.
Ще однією особливістю є те що на відміну від антимонопольних законів зарубіжних країн, національне антимонопольне законодавство спрямовується на обмеження антимонопольної діяльності не тільки господарюючих субєктів , але й органів влади і управління. Зловживання з їхнього боку можуть проявлятися у дискримінації суб’єктів господарювання.[47,с.12]
Проте, спільним для цих країн є наявність конкурентного і антимонопольного прав, як таких, що захищають права споживачів.
3.2. Зарубіжний досвід судової практики. Механізми удосконалення судової практики України щодо спорів в галузі порушення антимонопольного законодавства.
Відповідно до ст.60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено [8].
Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до Господарського суду м. Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до Господарського суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських господарських судів.
Суд за запитом Антимонопольного комітету України повідомляє Антимонопольний комітет України про судові справи, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції.
Державний уповноважений Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України чи уповноважені ними працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень мають право знайомитися з матеріалами цих справ та отримувати копії документів. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення мають право вступити у справу як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення може вплинути на їх права та обов'язки при здійсненні державного контролю щодо захисту економічної конкуренції.
Забезпечення ефективного захисту від зловживань з боку монопольних утворень є можливим лише за умови правильного та однакового тлумачення і застосування усіма суб”єктами правовідносин у цій сфері положень монопольного законодавства. У цьому контексті дуже важливою є практика розгляду справ про зловживання монопольним становищем судами. Особливої уваги заслуговують рішення Верховного Суду України у зазначених справах. Висновки, викладені в цих рішеннях, фактично визначають вектор розвитку практики застосування антимонопольного законодавства та завжди спрямовані на забезпечення реалізації закріпленого у ст. 42 Конституції України принципу державного захисту конкуренції та обмеження монополізму.
Для прикладу можна розглянути оглядовий лист Вищого господарського суду України № 01-8/459 від 17.04.2001 “Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів Антимонопольного комітету України”. Відповіднодо даного листа рішенням господарського суду відмовлено у задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства (далі - товариство) до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) про визнання недійсним прийнятого ним розпорядження в частині включення товариства до Переліку підприємців, які займають монопольне становище на загальнодержавному ринку.Прийняте рішення мотивовано тим, що за результатами проведених Комітетом досліджень частка товариства на загальнодержавному ринку надання послуг з переробки сирої нафти склала 40 відсотків.
У заяві до Вищого господарського суду України товариство, не погоджуючись з рішенням господарського суду, просило його скасувати, а справу направити на новий розгляд з огляду на те, що у прийнятті рішення судом не враховано окремі обставини, які є підставою для визнання розпорядження недійсним.
Розглянувши матеріали справи, судова колегія Вищого господарського суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов встановила, що підставою для включення товариства до Переліку підприємців, які займають монопольне становище на загальнодержавному ринку, затвердженого розпорядженням Комітету, стали отримані в процесі вивчення товарного ринку відомості про те, що частка товариства на загальнодержавному ринку послуг з переробки сирої нафти склала 40 відсотків. Для отримання інформації про стан ринку антимонопольні органи можуть використовувати різні джерела інформації, такі як статистичні звіти Держкомстату України, інформацію Міністерства економіки України та інші офіційні відомості. У даному разі Комітетом отримана на його запит інформація об'єднання "Укрнафтохімпереробка".
Відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції”, монопольним визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків.За таких обставин судовою колегією Вищого господарського суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов рішення господарського суду залишено без зміни як таке, що відповідає чинному законодавству та обставинам справи.
Застосування порівняльно-правового методу для дослідження основних тенденцій удосконалення механізмів вирішення спорів щодо порушення антимонопольного законодавства вимагає розглянути підходи інших держав щодо правового