Специфіка судового вирішення спорів , пов’язаних із монополістичними порушеннями, обумовлена федеративним устроєм США.Так судові справи, порушениі федеральним урядом, відрізняється від справ, порушених позивачами — приватними особами. Справи, порушені за державним обвинуваченням, як правило, масштабніші ,тривалішими і найдо-рожчі .Слідом за ними ідуть справи про злиття компаній. Федеральна торгова комісія зосередила увагу на справах, пов'язаних із фіксуванням цін та злиттям компаній. Фіксування цін було також найпоширенішою причиною біль-шості справ, порушених приватними особами. На відміну від справ, порушених за державним обвинуваченням, позивачі — приватні особи порушили відносно мен-шу кількість справ, пов'язаних з монополізацією та об'єднанням компаній. Прива-тні справи частіше пов'язані з такими практиками, як нав'язування особливих умов продажу, надання торговцеві ексклюзивного права продажу товару, анулювання контракту з торговцем та цінова дискримінація.

Результати розгляду антимонопольних справ бувають різними. У переважній більшості випадків все завершується досягненням певної форми врегулювання спірних питань, а не повномасштабним судовим процесом. Майже 90% судових справ, порушених приватними особами, закінчуються або їх урегулюванням, або добровільною відмовою позивача від обвинувачення. Домовленості часто набува-ють форми угод такого змісту: якщо відповідач хоче уникнути розгляду справи в суді, він зобов'язується відшкодувати позивачеві завдані збитки. За такими угода-ми сума відшкодування збитків, як правило, менша за ту, якої вимагає позивач, але невизначеність результатів майбутнього судового розгляду може змусити обидві сторони погодитись на певну суму відшкодування та уникнути судового розгляду справи з урахуванням обопільних інтересів. [17, с. 111]

Справи, порушені за державним обвинуваченням, найчастіше закінчуються рі-шенням суду згідно з укладеною сторонами мировою угодою або судовими розпо-рядженнями. Справи про злиття компаній часто закінчуються згодою фірм відмовитися від продукції або підрозділів, у яких існує дублювання, у відповідь на обіцянку влади не продовжувати судову справу.

У справах про монополізацію та об'єднання компаній з визнаного винуватим відповідача можуть примусово стягти певні кошти. Наприклад, у справі про злиття компаній є висока ймовірність того, що відповідача змусять продати фірму, яку він придбав.

Іншим способом захисту законності є судова заборона. Судова заборона — це розпорядження суду заборонити порушникові антимонопольного законодавства деяку конкретну діяльність у майбутньому. Наприклад, фірмі може бути заборонено лише оренду (але не продаж) своїх копіювальних машин або лише продаж плі-вок і розробку пакета послуг.

Вироки у вигляді штрафів або тюремного ув'язнення можуть застосовуватися в кримінальних справах, порушених відповідно до Закону Шермана. Вони зазвичай призначаються в судових справах, пов'язаних з фіксуванням цін.Однак, як свідчить до-свід, штрафи виявилися дуже слабким засобом утримання від порушень [17, с.113].

На нашу думку, запозичення зарубіжного досвіду організації системи судового захисту антимонопольного законодавства є вкрай необхідним і для України. Вже сьогодні в Україні необхідно запровадити порядок, згідно з яким, оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України відбувалося б до Вищого господарського суду України, що б дозволило б суттєво пришвидшити проходження процедури оскарження, не втрачаючи при цьому в якості, професійності судової перевірки цих рішень. Це буде дуже корисним, у першу чергу, для самих суб”єктів господарювання, адже фактор часу в конкурентному середовищі відіграє важливу роль.

Крім того, зростання кількості судових справ, які розглядаються на підставі порушення антимонопольного законодавства, вимагає поглиблення спеціалізації суддів у цій сфері. І хоча ці справи розглядаються на відповідному професійному рівні, тенденції розвитку вітчизняної економіки та державно-правової системи вказують на необхідність створення окремого спеціалізованого суду, який розглядав би виключно спори, що виникають із правовідносин у сфері конкуренції, та рішення якого, як вищого спеціалізованого суду, оскаржувалися б безпосередньо до Верховного Суду України.

ВИСНОВКИ

Правове регулювання економіки є складним та багатогранним питанням. Від способу його вирішення залежить ефективність функціонування економіки країни, темпи еконономічного розвитку суспільства, добробут громадян.

В умовах створення та розвитку національного підприємництва Україна шукає свій баланс ринкового господарства, що розвивається на основі саморегулювання та державного регулювання економіки. Необхідною умовою формування і функціонування змішаної економіки України є створення єдиної внутрішньо узгодженої системи законодавчого врегулювання конкурентних відносин. У цьому значенні особливо актуальним є вивчення іноземного досвіду з правового регулювання цих питань, зокрема досвіду США.

Найефективнішою організацією сучасної економіки є конкурентний ринок. Але досконала конкуренція не є природним станом ринку. Вона є лише окремим, хоча й важливим, випадком функціонування ринку. Конкуренція є дійсно досконалою лише тоді, коли численні виробники продають абсолютно ідентичну продукцію. Оскільки продукція конкурентної фірми аналогічна продукції будь-якої іншої фірми, не є можливим встановлювати ціну на неї вище тієї ціни, що склалася на ринку. А у випадку, коли багато фірм виробляють однаковий товар та одна з фірм розширить виробництво, цього буде замало, щоб суттєво вплинути на ринкову ціну. Для реального ринку характерне сполучення елементів конкуренції з обмеженнями, що їх вносить діяльність монополій. Тобто на реальному ринку панує так звана недосконала конкуренція, ринок не можна назвати ані цілком конкурентним, ані цілком монополістичним.

У даній кваліфікаційній роботі відображені правові аспекти монопольного становища на господарському ринку України. Для цього, перш за все, викладені теоретичні засади виникнення монополій та їх правове регулювання, у другому розділі