За останні 15-20 років у ведучих капіталістичних країнах виникли потужні стимули до централізації капіталу, до злиття та поглинення одних фірм іншими, особливо в рамках великого бізнесу. Економічні труднощі 70-80-х років, зумовлені ними падіння норми прибутку та посилення інвестиційного ризику змусили багато великих компаній поглинати суперників.

Викладена ситуація відобразилась на міжнарод-ній арені. В стратегії транснаціональних корпорацій придбання діючих компаній розглядається як найбільш ефективний спосіб закріплення на зарубіжних ринках. І тут перевага надається великим національ-ним фірмам та їхнім філіалам. В останні роки відбувається швидке і глибоке переплетіння активів компаній різної національної приналеж-ності. Американська фірма “Крайслер” придбала частину активів “Пежо”; “Форд” володіє частиною активів “Тойо когьо”; компанія “Дже-не-рал моторз” — фірм “Ісудзу” і “Судзукі”. Західнонімецькі, фран-цузькі і японські фірми, в свою чергу, купляють підприємства амери-канської хімічної, металургійної, автомобільної та інших галузей [21, с.19].

Тепер давайте з’ясуємо, що є причинами виникнення та по-дальшого розвитку монополістичних тенденцій. Думки з цього при-воду розділилися. Перша точка зору полягає у визначенні дій держави в якості чинника монополізації, оскільки вона сама організовує монополії і провокує до цього підприємців, а з іншого боку — своєю бездіяльністю дозволяє їм створити і використовувати моно-польне становище. Бачимо, що монополізм тут розуміється не як притаманний ринковому господарству, а як випадковий процес.

Більш реалістичною виглядає інша точка зору, яка стверджує, що монополістичні утворення є закономірними. Англійський еко-номіст Пігу, який є одним з прихильників таких поглядів, наголошує на тому, що “монополістична влада не виникає випадково”. Вона є логічним завершенням ринкової стратегії підприємців. Ще Адам Сміт колись сформулював принцип економічної вигоди, який не дає спо-кою підприємцям, а змушує їх постійно шукати нових і нових можли-востей до збільшення своїх прибутків. А якраз однією з найбільш ба-жаних таких можливостей є досягнення монопольного становища[24,с.29].

Теорія монополії є порівняно молодою. Через домінування на протязі всього ХІХ ст. першої точки зору на причини виникнення мо-нополістичних тенденцій розробка такої теорії не стимулювалася. Одним з перших, хто спробував створити її, був уже згадуваний англійський економіст А. Пігу, який написав книгу “Економічна теорія добробуту”, що була видана вперше у 1912 р. На теренах колишнь-ого СРСР більше відома праця В.І. Леніна “Імперіалізм як найвища стадія капіталізму”, у якій ідеолог комунізму, узагальнивши численні дослідження західних економістів, науково обгрунтував нові теоре-тичні положення. Проте перелом у економічному мисленні здійснили праці, шо були опубліковані майже водночас у 1933 р. Йдеться про книгу викладача економіки Кембріджського університету Джоан Ро-бін-сон “Економічна теорія недосконалої конкуренції” та твір амери-канця Едварда Чемберліна “Монополістична конкуренція”. Як висло-вився історик економічної думки Б.Селігмен, вони “вивели еко-номістів із стану летаргічного сну” і навіть здійснили “малу рево-люцію” в економічній теорії (великою революцією вважається поява теорії Кейнса). Ці праці переконливо довели монополістичний харак-тер ринкової економіки сучасності. Це зрушило з місця розробки західної економічної теорії монополії[28,с.20].

Отже, монополія є явищем, при якому на ринку є лише один продавець відповідного товару. У перекладі з грецької «монополія» — це «один продаж». Покупців багато, а продавець — один. Монополія є полярною протилежністю ідеальної конкуренції. Монополіст має можливість встановлювати ціни за своїм бажанням. Монополіст власноручно встановлює ціну, а не сприймає її як таку, яка склалася на ринку.

1.2. Монополізм та його негативні наслідки.

Функціонування ринкових відносин передбачає створення однакових можливостей для суб’єктів господарської діяльності. Проте, як відомо , ринок досконалої конкуренці в чистому вигляді не існує.Тому економіка всіх держав стикається з таким явищем, як ринок недосконалої конкуренції, найпоширенішою формою якого є монополія[27,с.289].

Монополізму притаманні такі ознаки:

продавець лише один на ринку певного товару;

продукт, що збувається, є унікальним , тобто не існує його замінників;

монополіст володіє ринковою владою, контролює ціни, поставки на ринок;

на шляху входу у ринок монополіста встановлюються неподоланні бар’єри як природного, так і штучного походження[39,с.90].

Класично існують такі різновиди монополії: закрита, природна, відкрита, чиста.

Закрита монополія – це галузь, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може слугувати патентний захист, інститут авторських прав.

Згідно ст.1 Закону України “Про природні монополії” природна монополія- стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари) [7] .

З природними монополіями, що діють на засадах економії на масштабах виробництва, тісно пов’язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами. Класичними прикладами природних монополій на національному рівні є передача електроенергії, нафти і газу, залізничні перевезення, а також окремі галузі зв’язку, а на регіональному рівні – комунальні послуги, включаючи теплопостачання, водопостачання, каналізацію і так далі. На сьогодні в Україні діє 14 суб’єктів природних монополій.

Відкрита монополія – це економічне явище, при якому фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спеціальним захистом від конкуренції, як це має місце у випадку закритої або природньої монополії. Для відкритої монополії характерна ситуація, коли