Чиста монополія утворюється там, де існує лише один продавець і відсутні реальні альтернативи – не існує товарів-субститутів, а продукт, що виробляється, - однорідний і унікальний. За чистої монополії фірма має реальну владу над реалізацією продукції і певною мірою контролює ціну, впливає на неї, змінюючи кількісні параметри пропозиції товару.

На сучасному етапі переходу України до ринкової економіки як ніколи необхідні зусилля, спрямовані на формування і розвиток конкурентного середовища, яке забезпечувало б ефективне використання суспільних ресурсів, вільний доступ на товарні ринки підприємців, активізувало соціально-економічний розвиток як окремих регіонів, так і країни в цілому. Досягти цієї мети за умов глобалізації економічного життя та значної лібералізації торгівлі можна завдяки активній політиці конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, в тому числі шляхом захисту економічної конкуренції та протидії негативним проявам монополії.

Одним із негативних наслідків монополізму є явище зловживання монопольним становищем. Відповідно до ст.13 Закону України”Про захист економічної конкуренції”зловживання монопольним становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку [8]”.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Отже, основними негативними наслідками надмірної монополізації є:

Встановлення монополіями надто високих цін.

Такі ціни створюють додаткові прибутки моно-полістам і водночас обкладають споживачів своєрідною “даниною” на свою користь. Покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку і тому вони отримуватимуть надто мало продукту за свої гроші. Це зростання цін спостерігається голов-ним чином на внутрішньому ринку, і складається ситуація, коли на внутрішньому ринку ціни вищі, ніж на зовнішньому. Для закріплення такого становища створюється, хоч і невеликий, проте штучний дефіцит на товари чи послуги. Отже, найбільш помітним зовнішнім проявом існування монополії є зростання цін і наявність дефіциту, стимулювання інфляційних процесів.

Гальмування науково-технічного прогресу.

Послабивши конкуренцію, монополія створює тенденції до стриму-вання запровадження технологічних новинок, уповільнення нововве-день. Монопольне становище і ті вигоди, що з нього випливають, по-слаблюють стимули до постійного вдосконалення виробничого про-цесу, до зростання його ефективності. Ті ефекти, які в умовах конку-рентного ринку досягаються шляхом раціоналізації, монополія може досягти “меншою кров’ю” — за рахунок свого “привілейованого” ста-новища. Проте це зовсім не означає, що НТП має зупинитись. За те-перішніх умов і монополіям не забезпечується спокійне життя, їм до-водиться постійно вступати в конкурентну боротьбу, захищаючи свої позиції. Це примушує шукати шляхи зменшення виробничих витрат, у тому числі через удосконалення техніки та технології. Але сама мож-ливість уникнути конкуренції та щоденної гонитви за лідерством у НТП використовується у зручних ситуаціях і веде до уповільнення економічного розвитку. В цьому плані найбільш шкідливою є адміністративна монополія. Тут у ролі монополістів здебільшого вис-тупають технічно та економічно відсталі підприємства.

3. У гонитві за прибутком крупні компанії вкладають кошти у про-екти, які дають найвищу віддачу, вилучаючи, або істотно зменшуючи при цьому інвестиції у важливіші з погляду широких верств населення виробництва. Доведено, що монополія зумовлює застій та загнивання госпо-дарського механізму, паралізує конкуренцію, загрожує нормальному ринку. Недаремно американський еко-номіст Поль Самуельсон, зважуючи позитивні та негативні риси і наслідки монополії, робить однозначний висновок: “це економічне та соціальне зло”.

На думку голови Антимонопольного комітету України О.О.Костусєва, неминучим супроводом монополії є також монопольні надприбутки, для захисту і збільшення яких вони ж і використовуються [16, с.6].

Безперервне протиборство монополізму і конкуренції, якщо в нього не буде втручатися держава, буде складатися не на користь конкуренції. Конкурентний простір на товарних ринках може бути настільки стиснутим пануванням монополій, що буде істотно підірвано роль конкуренції як основи спонтанного функціонування ринкового господарства і фактора науково-технічного прогресу, зростання ефективності виробництва.

Саме існування негативних наслідків процесу монополізації й породжує необхідність проведення політики демонополізації, а отже й створення умов для розвитку конкуренції в країні.

Розділ 2. Правове регулювання монопольних суб?єктів господарювання.

Правовий статус монопольних суб?єктів господарювання.

Найважливішу роль у здійсненні антимонопольної політики держави відіграє антимонопольне законодавство