За певних умов антиконкурентні узгоджені дії можуть бути дозво-лені органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

техніко-технологічному, економічному розвитку;

розвитку малих або середніх підприємців;

Антимонопольним комітетом України затверджено Типові вимоги до узгоджених дій суб'єктів господарювання.Справи про антиконкурентні погоджені дії становлять порівняно невеликий відсоток в правозастосовчій практиці державних антимонопольних органів України. Але в нашій державі, на думку окремих дослідників, існують додаткові мож-ливості провадження суб'єктами господарювання таких дій — це галу-зева структура управління економікою, наявність організаційних струк-тур монопольного типу (концернів, асоціацій), часті зміни умов функ-ціонування суб'єктів господарювання тощо[32, с. 246].

Зловживання домінуючим становищем. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є найбільш поширеним видом монополіс-тичної діяльності. Суб'єктами цього правопорушення можуть бути підприємці, що посідають монопольне (домінуюче) становище на рин-ку.

Відповідно до ст.13 Закону України”Про захист економічної конкуренції”зло-вживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів , які були б неможливими за умов значної конкуренції на ринку [8] .

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

Зловживання домінуючим становищем можна поділити на цінові, договірні та виробничо-комерційні.

Є такі види цінових зловживань:

встановлення монопольно високих цін ;

встановлення монопольно низьких цін;

встановлення дискримінаційних цін [16, с. 15] .

Третім видом монополістичної діяльності є антиконкурентні дії ор-ганів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, що передбачені в розділі 3 За-кону України «Про захист економічної конкуренції» та ст.31 Господарського кодексу. Згідно зі ст. 15 За-кону, антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття:будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність цих органів (колегіального органу чи посадової осо-би), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обме-ження чи спотворення конкуренції.

Однією з головних причин таких порушень є практика здійснення державними органами та органами місцевого самоврядування госпо-дарської діяльності. Поєднання функцій управління та господарювання становить реальну загрозу економічним перетворенням в нашій державі.

Четвертим видом монополістичної діяльності є правопорушення, які мають загальну назву «Обмежувальна та дискри-мінаційна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань».Суб'єктами цих правопорушень є суб'єкти господарювання, які отримали у встановленому порядку право на узгоджені дії, відповідно до ст. 11 Закону«Про захист економічної конкуренції», на об'єднання підприємств.

Суб'єктам господарювання, які дістали дозвіл відповідних органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії, забороняється встановлювати щодо господарської діяльності суб'єктів господарюван-ня обмеження, які, як правило, не застосовуються до інших суб'єктів господарювання.

Суб'єктам господарювання, які отримали дозвіл Кабінету Міністрів України на узгоджені дії, забороняється вчиняти дії, що вважаються зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Суб'єктам господарювання, що мають значно більший ринковий вплив порівняно з малими або середніми підприємцями, які є їхніми конкурентами, забороняється створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям.

Не допускається обмежувальна діяльність об'єднань шляхом відмо-ви суб'єктові господарювання у прийнятті до такого об'єднання, яка ставить його у невигідне становище в конкуренції, якщо така відмова є необгрунтованою і невиправданою.

Поняття та види недобросовісної конкуренції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісна конкуренція це «будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності [6] .На підставі аналізу чинного законодавства, недобросовісну конкуренцію можна визначити як протиправну діяльність суб'єктів господарювання, що шляхом введення в оману спожи-вачів чи інших суб'єктів господарювання, спрямована на заміну в межах одного товарного ринку власним товаром чи послугою аналогічних товарів чи послуг конкурента, які мають сталий попит.

Ознаки недобросовісної конкуренції:

це поведінка у сфері конкурентного господарювання;

вона суперечить правилам законодавства ,або чесним звичаям ділового обороту;

вона заподіює шкоду суспільним інтересам, інтересам конкурентів і споживачів [34,с.34] ;

У Законі «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначені три основні види правопорушень, що кваліфікуються як недобросовісна конкуренція:

неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господа-
рювання;

створення перешкод суб'єктам господарювання в конкуренції та
досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

неправомірне збирання, розголошення та використання комер--
ційної таємниці.

Неправомірне використання суб'єктом господарювання ділової репу-тації конкурента. Ділова репутація товаровиробника в уявленні спожи-вачів та інших суб'єктів господарювання досягається шляхом пропону-вання високоякісних товарів і послуг, фіксується й підтримується за допомогою власного імені виробника, фірмового найменування, знаків для товарів та послуг, рекламних матеріалів, упаковки товарів тощо.Ділова репутація повинна бути відома в комерційних колах і серед споживачів,вона повинна містити в собі інформацію,