У Законі «Про захист від недобросовісної конкуренції» виокремлені такі випадки неправомірного використання ділової репутації:

- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матері-алів, упаковки (ст. 4);

- неправомірне використання товару іншого виробника (ст. 5);

- копіювання зовнішнього вигляду виробу (ст. 6);

- порівняльна реклама (ст. 7).

Дискредитація, дезорганізація господарської діяльності конкурента та досягнення неправомірних переваг у конкуренції. Характерною ознакою цього виду недобросовісної конкуренції є пряме чи побічне втручання в господарську діяльність конкурента. Дискредитацією суб'єкта господарювання, згідно з чинним законо-давством, вважається поширення в будь-якій формі неправдивих, не-точних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання (підприємця).

Прямими втручаннями в господарську діяльність конкурента, що спрямовані на дезорганізацію його роботи, є:

схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання;

схиляння постачальника до дискримінація покупця (замовника);

схиляння суб'єкта господарювання (підприємця) до розірвання догово-ру з конкурентом;

підкуп праців-ника постачальника або покупця, з якими конкурентперебуває в до-говірних відносинах або планує встановити такі відносини.

Згідно з чинним законодавством, антиконкурентним правопорушенням вважаються дії, що полягають у купівлі-продажу товарів, вико-нання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом.

Неправомірне збирання, розголошення та використання інформації, що становить комерційну таємницю конкурента. Успіх суб'єктів госпо-дарської діяльності, що є конкурентами на ринку певного товару чи по-слуги, значною мірою залежить від здатності кожного з них зберігати в таємниці відомості про власну виробничу, фінансову та іншу діяльність.

Тобто неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці є втручанням у господарську діяльність конку-рента, що спрямоване на дезорганізацію роботи останнього.

Держава захищає інформацію з обмеженим доступом, одним з різновидів якої є комерційна таємниця. Поняття комерційної таємниці визначається ст. 505 Цивільного кодексу України та ст. 162 Господарського кодексу України. Комерційна таємниця — це технічна, організаційна або інша комерційна інформація, яка має право на захист від незаконного використання третіми особами, за умов, що ця інфор-мація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підста-вах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності[4].

Види посягань на право суб'єктів господарювання на комерційну таємницю:

неправомірне збирання комерційної таємниці

розголошення комерційної таємниці;

схиляння до розголошення комерційної таємниці ;

неправомірне використання комерційної таємниці.

2.4 Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.

Правомірна поведінка в галузі економічних відносин та захист еко-номічної конкуренції забезпечуються різноманітними засобами. Одним з них є юридична відповідальність — охоронні правовідносини, що вини-кають між компетентним державним органом та правопорушником у зв 'язку із застосуванням до суб'єкта антиконкурентного правопорушення примусових штрафних санкцій у встановленому процесуальному порядку.

Від заходів юридичної відповідальності слід відрізняти заходи захисту.Так, заходами захисту є, наприклад, рішення антимонопольного органу про припинення антиконкурентних угод між підприємцями, скасування або зміна Антимонопольним комітетом України та його відділеннями не-правомірних рішень органів влади та самоврядування, які прийняті без погодження з Комітетом.

Відповідно до ст. 52-55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є такі види відповідальності:

штрафи,

примусовий поділ,

адміністративна відповідальність посадових осіб,

відшкодування збитків.

Штрафи, які накладаються на суб'єктів господарювання органами Антимонопольного комітету України, є господарською відповідальністю.Відповідно до Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері гос-подарювання, внаслідок застосування яких для нього настають неспри-ятливі економічні та (або) правові наслідки.Залежно від виду правопорушення передбачені штрафи від одного до десяти відсотків доходу, отриманого за минулий звітний рік. Найбільш не-безпечними вважаються порушення у вигляді зловживань монопольним становищем, антиконкурентних узгоджених дій, а найменш небезпечни-ми — створення перешкод працівникам АМК, неподання інформації тощо.[32, с. 256]

До суб'єктів господарювання, що вчинили зловживання домінуючим (монопольним) становищем або антиконкурентні узгоджені дії, також застосовуються конфіскаційні господарсько-правові санкції у вигляді стяг-нення до державного бюджету незаконно отриманого прибутку.

Ст.254 Господарського кодексу передбачає додатковий захід господарської відповідальності Їсанкцію, яка полягає у вилученні товарів з неправомірно використаним позна-ченням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання [2] .

Санкцією, що притаманна тільки конкурентному законодавству, є примусовий поділ суб'єктів господарювання, якщо суб'єкт господа-рювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на рин-ку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийня-ти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що посідає монопольне (домінуюче) становище.

Примусовий поділ не застосовується у разі:

неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вжи-вається суб'єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків вало-вого обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи струк-турної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про приму-совий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановле-ний строк, який не може бути меншим шести місяців . Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб'єкта господарської діяльності на ринку.

Ще одним видом санкцій, що можуть бути застосовані до поруш-ників конкурентного законодавства, є адміністративні штрафи. Стат-тя 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення встанов-лює, що такі справи підвідомчі районним (міським) судам, і передбачає адміністративну відповідальність посадових осіб та громадян за зловжи-вання монопольним (домінуючим) становищем (ст. 166) та неправомірні угоди між підприємцями (ст. 166) у вигляді накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об'єднань, господар-ських товариств тощо) в розмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, — до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома-дян. Адміністративна відповідальність за дискримінацію суб'єктів гос-подарювання органами вл'ади