Результат валютної позиції позитивний для банку, якщо він тримав довгу позицію в валюті, курс якої підвищився. Однак повністю реалізувати цей виграш можна лише при закритті всіх валютних позицій за поточним курсом. Ця операція має назву реалізація прибутку (profit = taking) і зазвичай відбувається в період активної зміни курсу валюти, призупиняючи його рух, а іноді тимчасово змінючи його динаміку в протилежному напрямку.

Валютні операції з негайною поставкою (“спот”).

Є найбільш розповсюдженими операціями ,складають до 90% об’єму валютних угод. Їх суть полягає в купівлі-продажі валюти за умов її поставки банкам-контрагентам на другий робочий день з дня укладення угоди по курсу, зафіксованому в момент її укладання. При цьому рахуються робочі дні по кожній з валют, що беруть участь в угоді, тобто якщо наступний день за датою угоди є неробочим для однієї валюти, строк поставки валют – дата валютування (value data) – збільшується на один день, але якщо наступний день неробочий для іншої валюти, то строк поставки збільшується ще на один день. Для угод, укладених в четвер, нормальний строк поставки – понеділок, в п’ятницю – вівторок (субота і неділя – неробочі дні).

Попереднє узгодження умов угоди – обов’язкова умова її здійснення – передбачає запит ділером котирування для конкретної суми базової валюти у банка-партнера з вказанням дати валютування. Ключовою вимогою до контрагентів угоди є їх погодження з усіма реквізитами угоди, такими як сума купленої (проданої) валюти, котирування, курс, дата валютування ,платіжні реквізити, назва фірми, що здійснює запит. При їх підтвердженні угода вважається укладеною і може розриватися тільки за взаємною згодою обох ділерів.

На міжбанківському короткостроковому ринку здійснюються також:

угоди Today по курсу Today з поставкою валюти в день укладення угоди;

угоди Tomorrow – по курсу Tomorrow з умовою поставки валюти наступного дня після укладення угоди. Але традиційно базовою валютною операцією залишається угода “спот” і базовим курсом – курс “спот” (який іноді називають курсом телеграфного переказу). Саме на базі таких курсів визначаються інші курси угод на валютному ринку – як срочні курси, так і курси для разових угод з коротшим строком поставки валют.

Срочні угоди з іноземною валютою.

Срочні валютні угоди (форвардні, ф’ючерсні) – це валютні угоди, при яких сторони домовляються про поставку обговореної суми іноземної валюти через певний строк після укладення угоди по курсу, зафіксованому в момент її укладання. З цього визначення випливають дві особливості срочних валютних операцій:

Існує інтервал в часі між моментом укладення і виконання угоди. Строк виконання угоди, тобто поставки валюти, визначається як кінець періоду від дати укладення угоди (строк 1-2 тижні, 1, 2, 3, 6, 12 місяців і до 5 років) чи будь-який інший період в межах строку.

Курс валют по срочній валютній операції фіксується в момент укладання угоди, хоча вона виконується через певний час.

Курс валют по срочним угодам відрізняється від

курсу по операціям “спот”. Зазвичай напрям динаміки курсів по готівковим і срочним угодам співпадає, це не виключає певної автономності зміни курсів по срочним угодам, особливо в періоди криз або спекулятивних операцій з певними валютами. Різниця між курсами валют по угодам “спот” і “форвард” визначається як знижка (дисконт – dis або депорт – D) з курсу “спот”, коли курс срочної угоди нижчий або премія (pm або репорт – R), якщо він вищий.

В цілому розмір премії або знижки відносно стабільніший ніж курс “спот”. Тому при котируванні курсу срочної угоди на міжбанківському ринку часто визначається тільки премія або дисконт, котрі при прямому котируванні відповідно додаються до курсу “спот” або віднімаються від нього. При непрямому котируванні валют дисконт додається, а премія віднімається з курсу “спот”. Курси валют по срочним угодам, які котируються в цифровому вираженні (а не методом премії і дисконту), називаються курсами “аутрайт”.

Ринок срочних валютних угод значно вужчий за ринок готівкових угод. В основному срочні валютні угоди здійснюються з провідними валютами. Форвардні угоди укладаються як правило на строк від 1 тижня до 6 місяців. Проведення угод на строк, більший за 6 місяців може зустріти ускладнення, а на строк, більший 12 місяців часто вимагає спеціальної домовленості. Банки, здійснюючи срочні валютні угоди з клієнтурою, можуть вимагати внесення депозиту у розмірі певного відсотка від угоди. Такий депозит є для банку гарантією від збитків на курсах, якщо при наступанні строку угоди клієнт не в змозі внести суму проданої валюти.

Сучасні угоди з іноземною валютою здійснюються з наступною метою:

конверсія (обмін) валюти у комерційних цілях, завчасний продаж валютних надходжень або покупка іноземної валюти для наступних платежів, щоб застрахувати валютний ризик;

страхування портфельних або прямих капіталовкладень за кордоном від збитків у зв’язку з можливим зниженням курсу валюти, в якій вони здійснені;

одержання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Поділ срочних валютних операцій на конверсійні,

страхові і спекулятивні в значній мірі умовний. Майже в кожній з них присутній елемент спекуляції. Срочні валютні угоди часто не пов’язані із зовнішньою торгівлею або виробничою діяльністю монополій і здійснюються виключно заради прибутку, що