У залежності від мети розрізняють спекулятивний і конверсійний валютний арбітраж. Перший переслідує ціль мати вигоду з різниці валютних курсів в зв’язку з їх коливаннями. Другий же найперше переслідує мету купити найвигідніше необхідну валюту. Фактично це використання конкурентних котирувань різних банків на одному або декількох валютних ринках. Його можливості ширші, оскільки різниця в курсах може бути не такою великою, як при спекулятивному арбітражі, при якому вона повинна н тільки покрити маржу між курсами продавця і покупця, але й дати прибуток.

Різниця між валютним арбітражем і звичайною спекуляцією полягає в тому, що ділер орієнтується на короткостроковий характер операції і намагається передбачити коливання курсів в короткий проміжок мі угодами. Іноді протягом дні він неодноразово змінює свою тактику. Для цього ділер повинен добре знати ринок і вміти прогнозувати, постійно аналізувати результати діяльності інших банків, підтримувати контакти з іншими ділерами, спостерігати за рухами валютних курсів, відсоткових ставок, щоб визначити причини і напрямок коливань курсів.

Список використаної літератури.

Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові

відносини. — Київ: Знання, 2001.

Буглай В. Б., Ливенцев Н. Н. Международные

экономические отношения. — Москва: Финансы и

статистика, 1996г.

Гальчинський Анатолій Теорія грошей / Навчально-

методичний посібник. — Київ: Основи, 2001р.

Международные валютно-кредитные и финансовые

отношения /Под ред. Красавиной Л. Н. — Москва:

Финансы и статистика, 2001.

Румянцев А. П., Румянцева Н. С. Международная

экономика. — Киев, 1999г.

Сергеев Е. Ю. Международные экономические

отношения. — Москва: Информационно-внедренческий

центр «Маркетинг», 2000г.