Економічні цикли - вирішення. Таке часткове вирішення і відбулось під час першої економічної кризи. ,...

Дипломна робота - Економічні цикли

вирішення. Таке часткове вирішення і відбулось під час першої економічної кризи. , Конкретною формою прояву цієї глибинної суперечності було протиріччя між зростаючими масштабами виробництва і відносним звуженням платоспроможного попиту населення. Оскільки в той період було відсутнє державне регулювання заробітної плати, не було встановлено її мінімального рівня, кожен окремий капіталіст намагався знизити заробітну плату до мінімуму, таму зменшувався платоспроможний попит населення в умовах неконтрольованого масового виробництва товарів на невідомий ринок. Отже, виникла криза надвиробництва. її посилює диспропорційність розвитку економіки. Криза проявляється у нагромадженні товарних мас у гуртовій торгівлі. Підприємці, продавши товари торговим капіталістам, вважають їх реалізованими і продовжують виробництво у тих же масштабах. Але з часом масштаби товарообміну скорочуються, торгівля перестає закуповувати нові партії товарів, що призводить до падіння виробництва, банкрутства підприємств, зростання безробіття, відповідно — подальшого скорочення платоспроможного попиту. Торговий капітал з метою реалізації товарів знижує ціни, що в умовах різкого скорочення виробництва сприяє встановленню ринкової рівноваги (відповідності попиту і пропозиції). Після цього кризове падіння припиняється й економіка входить у фазу депресії. Кризи виникали кожні 10—11 років. Матеріальною основою такої періодичності було масове оновлення основного капіталу. Перша економічна криза підштовхнула процес еволюції власності. Тому не випадково у 30-ті роки 20 ст. починають виникати акціонерні компанії - колективна форма капіталістичної власності. Але процес еволюції власності відставав від темпів та масштабів усуспільнення виробництва і праці, що призвело до нової кризи, нового економічного циклу. Найглибшою за всю історію капіталізму була криза 1929—1933 рр. (виробництво у США скоротилось на 53%, інвестиції — на 79%, з'явилась величезна армія безробітних), яка тривала 37 місяців. Саме в цей час стало остаточно зрозумілим, що ринкова економіка неспроможна ні подолати, ні зменшити глибину економічних криз. З цього моменту починається широкомасштабне втручання держави в економіку, антициклічне регулювання її. Гігантські монополії починають вивчати ринок, платоспроможний попит населення, прогнозувати його і під час кризи свідомо скорочують масштаби виробництва. В наступні десятиріччя почалося масове виробництво товарів тривалого споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів), які через певний проміжок часу населення старалось замінити на кращі моделі і т. ін. Так виникає нова матеріальна основа економічного циклу — масове оновлення товарів широкого вжитку. Поряд з цим державою активно ведеться амортизаційна політика, спрямована на прискорення процесу оновлення основного капіталу. Антициклічне регулювання здійснюється також за допомогою податкової, фінансово-кредитної, грошової політики тощо. Тому Економічний цикл у післявоєнний період стає коротшим, а кризи — не такими глибокими. Замість надвиробництва товарів з'являється надвиробництво . основного капіталу, коли виробничі потужності навіть у період відсутності кризи завантажені на 75—80%, відсутнє різке зниження цін тощо. Тому під час кризи 1990—1992 рр. падіння промислового виробництва у США становило 1,9%, а тривалість кризи — 10 місяців. В Україні в 1991—1993 рр. внаслідок розриву господарських зв'язків, скорочення платоспроможного попиту населення, галопуючої інфляції, відсутності науково-обгрунтованої економічної політики уряду та інших факторів промислове виробництво скоротилось на 42%, кількість офіційно зареєстрованих безробітних досягла 1 млн., а приховане безробіття охопило близько 40% працюючих. Все це відбувалось на фоні різкого підвищення цін, зростання масштабів підпільної (тіньової) економіки тощо. За цих умов урядові необхідно перш за все всебічно і глибоко вивчити досвід антициклічного регулювання у розвинутих країнах Заходу і застосовувати його стосовно специфічних умов економічної кризи в Україні.[5]

Суть і структура економічного циклу.

Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Технологічний процес, швидке збільшення виробничих потужностей та підвищення життєвого рівня є стратегічними напрямами динамічного розвитку економіки кожної країни. Проте довгострокове економічне зростання не завжди є рівномірним. Воно переривається періодами економічної нестабільності, коливаннями у темпах економічного зростання, структурі і ефективності відтворення. Періоди швидкого зростання економіки перериваються інфляцією (зростанням цін), спадом виробництва і низьким рівнем зайнятості (безробіттям).

Це явище давно було помічене вченими-економістами, особливо коли почастішали періодичні економічні кризи – насамперед торгові, фінансово-кридитні, а потім і промислові. Спочатку вони охопили окремі найрозвинутіші країни (насамперед Англію), а згодом набули характеру світових криз. Циклічний розвиток економіки став предметом дослідження багатьох учених-економістів.

У чому ж полягає суть економічного циклу?

Економічний цикл означає піднесення й спади рівнів економічної активності протягом декількох років підрід, тобто рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, що постійно повторюється.

Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, що повторюються. Це означає, що кожна з його фаз повинна мати здатність до відтворення наступної. У підсумку цикл набуває здатності до само відтворення. Крім цього, кожному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз.

Оскільки такий рух відбувається хоча і нерівномірно, але безперервно (останні фази попереднього цикли накладаються на перші фази наступного), то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний вигляд: у кінці попереднього і при зародженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час поширення нового економічного циклу (пожвавлення, піднесення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання, бум) – досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і т. д.

Отже економіка ніколи не перебуває в стані спокою. Процвітання змінюється спадом або крахом. Обсяги валового національного продукту, зайнятості і виробництва скорочуються. За спадом виникає депресія. Врешті-решт досягається певна критична точка, після якої починається пожвавлення. Відтворення може бути

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21