Кожен із 22 циклів є унікальним. Але водночас всім їм властиві певні загальні риси, передусім однакова послідовність у зміні фаз циклу. На різних етапах економічного розвитку суспільства й за різних конкретних умов відтворення цикл і його фази виявляються по-різному. Близьку до ідеальної картину циклу зображено на рис. 1. 1.

Піднесення | Кризи | Депресія | Пожвавлення | Піднесення | Криза

Цикли

Рис.1. 1. Рух промислового виробництва.

Криза передусім охоплює найчутливіші сфери грошово-кридитних відносин, гуртової, а відтак і роздрібної торгівлі. Розвиток кризи виявляється у нагромадженні товарних мас у гуртовій торгівлі, сповільненні їх просування на споживача, що призводить до зниження загальних показників динаміки промислового виробництва, руйнування капіталу. Відсутність можливості реалізувати товар відриває купівлю від продажу. Першими це відчувають продавці. Лише здається, що придбані ними у промисловців партії товарів перейшли у сферу споживання, насправді вони ще не досягли кінцевого пункту свого руху і залишаються у сфері обігу. Але промисловець вважає свої ринкові проблеми розв’язаними і продовжує виробляти товари у попередніх кількостях. Один потік товарів наздоганяє інші доти, поки з’ясується, що весь попередній потік не поглинутий сферою споживання. Масштаби товарообміну різко скорочуються, що спричиняє спад виробництва (табл. 1), зростання безробіття, зниження реальної заробітної плати, прибутків, збільшення масових банкрутств. Зростають потреби у платіжних засобах, попит на гроші. Тому підвищуються ставки позичкового відсотка.

Таблиця 1.1.

Циклічні кризи XX ст.

Роки кризи | Спад промислового виробництва | Роки кризи | Спад промислового виробництва

Глибина, % | Тривалість, міс | Глибина, % | Тривалість, міс

1900 – 1903

1907 – 1908

1913 – 1914

1920 – 1921

1929 – 1933

1937 – 1938 | 2,0

6,4

11,5

16,4

46,0

10,8 |

12

12

16

14

37

9 | 1948 – 1949

1957 – 1958

1970 – 1971

1074 – 1975

1980 – 1982

1990 – 1992 | 5,8

4,1

2,6

10,7

7,2

1,9 | 9

15

8

9

33

10

Скорочення виробництва під час кризи триває доти, поки встановиться ринкова рівновага, тобто відповідність попиту і пропозиції, а отже, послабиться гострота основної суперечності. Після цього кризовий спад припиняється і економіка входить у фазу депресії. Депресія – застій у розвитку народного господарства.

Її справедливо порівнюють з після шоковим станом. Рух капіталу в’ялий. У цій фазі відбуваються поступове відновлення перерваних кризою зв’язків, переливання капіталу у перспективніші галузі, а головне – масове оновлення основного капіталу.

Річ у тому, що напередодні кризи маса основного капіталу досягає таких розмірів, що з’являється його надлишок, або така його кількість, для якої зниження норми прибутку не врівноважується зростанням її маси. У цьому разі додаткові інвестиції не приносять додаткового прибутку, засіб обмежується метою. У період кризи основний капітал руйнується фізично або знецінюється. Зв’язок депресії з кризою полягає передусім у відновленні основного капіталу, але вже на новому, вищому технічному рівні. Тому в наступному циклі досягає більш високого піднесення

Вперше після початку кризового спаду зростає попит на засоби виробництва та робочу силу, відновлюється економічне зростання, збільшуються прибуток і заробітна плата. В суспільній свідомості живе сподівання на краще. Під час пожвавлення відновлюється докризовий рівень економічного розвитку й готується майбутнє піднесення. Піднесення – швидке зростання виробництва, яке супроводжується скороченням безробіття, розширенням обсягів кредиту та ін.

Економічне зростання прискорюється, покращуються всі показники ринкової кон’юктури, передусім збільшується платоспроможний попит. Це сприяє зростанню товарних цін, збільшує прибутки і стимулює пропозицію. Особливо значних розмірів досягають кредитно-фінансові операції, а також спекулятивні операції на біржах. Але в цей найсприятливіший для економіки період в її надрах зріють передумови майбутнього спаду. До певного часу розвиток цех передумов приховують багатоланкова та розгалужена торговельна мережа, розвинута кредитна система, штучні дефіцити внаслідок спекуляцій на зростанні цін. І лише в період кризового спаду стають очевидними справжній стан речей, справжні масштаби нерівноваги ринкової економіки. Ринкова рівновага, якщо розуміти її як збіг сукупного попиту та сукупної пропозиції, є короткочасною, випадковим станом економічної системи.

Між коливаннями попиту та змінами обсягу інвестицій існує безпосередній взаємозв’язок. Зростання попиту – на споживчі товари і на засоби виробництва – зумовлює збільшення інвестицій у потужності, за допомогою яких ці товари виробляються. Відповідно зниження попиту призводить до скорочення інвестицій.

Деякі економісти пов'язують економічні коливання з таким зовнішнім чинником, як політичний процес. Політичні партії чи політики, котрі перебувають при владі, прагнуть перемогти на виборах, і їхня економічна політика підпорядкована досягненню цієї мети. Одразу після виборів політики не бояться зростання безробіття чи інфляції, бо вважають, що до наступних виборів люди забудуть про їхні обіцянки. Уряд може проводити непопулярні серед населення реформи, важливі для нормального функціонування економіки. Приблизно за рік до виборів правляча партія звичайно намагається стимулювати економічний розвиток, зменшити безробіття і збільшити доходи, щоб догодити виборцям. Унаслідок таких дій політиків, на думку деяких учених, і формуються ділові цикли. [4]

Деякі дослідники вважають, що головними причинами економічних циклів є фактори, які перебувають за межами економічної системи: виникнення сонячних плям, війни, революції, політичні перевороти, високі темпи зростання та його міграції, відкриття нових земель та родовищ корисних копалин, поява наукових і технічних винаходів і нововведень. Не всі ці фактори є причиною економічних циклів, а