Ділові цикли неоднакові в часі. Вони тривають від двох-трьох років до двох десятиліть, але всі мають одні і ті ж фази: 1) піднесення; 2) спад; 3) вершину; 4) дно. Піднесення і спад є головними фазами ділового циклу, а вершина і дно – його поворотними пунктами.

Спад – це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва скорочується протягом не менш як двох кварталів поспіль, У фазі спаду домогосподарства купують менше споживчих товарів, особливо тривалого користування. Як наслідок, зростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва на згортання закупівель і збільшення запасів. Тому реальний ВВП починає зменшуватися. Скорочуються інвестиції в будівництво, машини та устаткування.

Одночасно спадає попит на робочу силу. Спочатку скорочується середня тривалість робочого дня, частину працівників відправляють у примусові відпустки, а надалі і зовсім звільняють, збільшується безробіття. У фазі спаду заробітна плата може знижуватися, зменшуються прибутки ділових підприємств.

Спад болісно вражає національну економіку, передусім галузі промисловості, які виробляють капітальні блага та споживчі товари тривалого користування. У роки спаду в цих галузях відбувається значне зниження обсягів виробництва і зайнятості, зокрема у важкому машинобудуванні, виробництві сільськогосподарських знарядь, автомобілів, холодильників, а також у будівельній галузі.

Інша справа – продукти харчування, взуття, одяг та інші споживчі товари щоденного вжитку. Їх закупівлю не можна відкладати надовго. Щоправда, у фазі спаду обсяг закупівель навіть тих продуктів зменшується.

Піднесення є дзеркалом відображення спаду. Кожна з названих ознак спаду виявляється у протилежній формі: відбувається зростання ВВП і прибутків, зменшується чисельність безробітних тощо.

Вершина – найвища точка піднесення, коли в національній економіці досягається повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність.

Дно — найнижча точка спаду. Початок піднесення, що настає за спадом, називають пожвавленням, а глибокий і тривалий спад — де-пресією. [6]

Ознаки пожвавлення та піднесення:

- зростання виробництва;

- зростання загального рівня цін;

- зменшення рівня безробіття;

- зменшення запасів;

- зростання рівня доходів;

- розширення кредиту (кредитна експансія) тощо.

Потрібно зазначити, що і пожвавлення, і піднесення мають спільні характеристики. Відмінність між ними полягає в тому, що у фазі пожвавлення економіка дося-гає рівня докризового стану, а у фазі піднесення — перевищує докризовий розвиток економіки.

Характерні риси депресії:

- зменшення запасів;

- призупинення різкого падіння цін;

- призупинення падіння виробництва;

- зменшення позикового процента.

Класична схема циклічного розвитку властива економіці XIX ст. У XX ст. цикл модифікувався. Головними факторами, що зумовили модифікацію, вважають зміни, що відбулися в технологічному способі виробництва, та державне втручання в економіку. [1]

Тепер можна сказати, що діловий цикл триває від одного спаду до іншого, або — що те саме — від одного піднесення до іншого.

У фазі спаду реальний ВВП зменшується, а рівень безробіття зростає, і навпаки, у фазі піднесення реальний ВВП збільшується, а рівень безробіття знижується. Американський економіст Артур Оукен виявив кількісну залежність між зміною обсягу національного виробництва і зміною рівня безробіття. Цю залежність нині назива-ють законом Оукена. Для багатьох країн з розвинутою ринковою економікою його можна записати за допомогою такого рівняння:

Зміна рівня безробіття = -1/2 (% зміни реального ВВП — 3).

Згідно з цим рівнянням, коли темп приросту реального ВВП ста-новить 3% за рік, то рівень безробіття не змінюється і дорівнює при-родному. За темпу приросту реального ВВП, що перевищує 3%, рівень безробіття знижується приблизно на 0,5% на кожний відсо-ток цього перевищення. Якщо, наприклад, реальний ВВП зростає за рік на 5%, то рівень безробіття знизиться приблизно на 1% щодо природного.

За темпів зростання реального ВВП, що нижчі 3% за рік, рівень безробіття зростатиме. Якщо, наприклад, національна економіка пере-буває у фазі спаду і реальний ВВП зменшився на 1%, то, згідно з зако-ном Оукена, рівень безробіття зросте на 2%.

У перехідній економіці України дія закону Оукена поки що не простежується.

Не всі коливання ділової активності творять діловий цикл. Існу-ють так звані сезонні коливання, причини яких криються або в при-родних умовах виробництва і збуту, або у звичаях і традиціях даного суспільства. Наприклад, виробничі процеси в землеробстві відбува-ються не одночасно, а послідовно впродовж року. Зокрема, площу під посів цукрового буряка готують ще восени. Навесні здійснюють оранку, посів, підживлення, потім обробіток і восени збирають уро-жай, який закуповують цукроварні. Восени чисельність зайнятих на цукроварнях збільшується, зростають доходи цих працівників. Фер-мери, продавши врожай, збільшують попит на предмети тривалого користування, побутові вироби, одяг. Отже, продаж цих товарів роз-ширюється. Така хвиля розширення триває два—три місяці, а відтак спадає до нового урожаю.

Подібне простежується і в будівництві. З початком будівельного сезону починають нові забудови, збільшується попит на будівельні матеріали, машини, транспортні послуги та робочу силу. Із настан-ням осінньо-зимових холодів будівельний бум спадає.

Сезонні коливання ділової активності відбуваються і під впли-вом різних соціальних подій. Наприклад, звичай робити подарунки перед Новим роком, Різдвом, іншими святами викликає пожвавлен-ня в роздрібній торгівлі й зумовлює значні щорічні коливання діло-вої активності. Сезонні коливання охоплюють лише окремі групи галузей або окремі галузі національної економіки. Кожна така група чи галузь має свій часовий період зростання та спаду. Проте сезонні коливання суворо впорядковані в часі й не творять ділового циклу. [6]

Особливості сучасного економічного циклу:

- зміна чотирифазної моделі циклу на двофазну;

повні цикли (відстань