- починаючи з другою половини XX ст., відбувається скорочення фази економічного падіння, тоді як фаза розширення виробництва стала тривалішою;

- повторюваність криз стала частішою, але менш глибокою.

У сучасній економічній теорії існує альтернативний підхід до теорії циклів. Так, Олівер Бланхард і Стенлі Фішер стверджують, що коливання ділової ак-тивності можуть бути спричинені як тимчасовими відхиленнями від зростаючого тренда, так і впливом постійних шоків на сам тренд. Саме остання причина зумовлює суттєві випадкові зміщення трен-да (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Зміщення тренда та відхилення від тренда

Як зрозуміло із рис. 2.1., в економіці є два типи коливань ділової активності: перший тип зумов-лений тимчасовими шоками, які мають тенденцію до згасання; другий тип коливань зумовлений по-стійними шоками, які на певний період зміщують сам тренд уверх або вниз.

Невизначеність у результаті взаємодії цих двох ти-пів коливань посилюється, що вимагає необхідності ретельнішого їх вивчення для можливості впливу на них з боку держави. [1]

Теорія реального ділового циклу

Обсяг виробництва в національній економіці може змінюватися або внаслідок того , що він відхиляється від природного рівня, або через коливання самого природного рівня виробництва. Теорія реального ділового циклу виходить з того, що відхилення фактичного обсягу виробництва від природного рівня незначне, а тому економічні коливання є здебільшого результатом зміни самого природного рівня виробництва. З іншого боку, значна частина економістів твердить, що природний рівень виробництва поступово зростає, а короткострокові економічні коливання є відхиленнями обсягу національного виробництва від його природного рівня.

Основні постулати теорії реального ділового циклу такі. По-перше, ціни повністю гнучкі як у довгостроковому, так і в короткостроковому періодах. По-друге, номінальні економічні змінні не впливають на реальні. Інакше кажучи, пропозиція грошей і рівень цін не впливають на реальний ВВП чи рівень зайнятості не лише в довгостроковому періоді, а й у короткостроковому.

Для пояснення коливань у національній економіці теорія реального ділового циклу вдається до аналогії з економікою Робінзона Крузо, який опинився на безлюдному острові. В острівній економіці Робінзона кількість вироблених ним благ, або ВВП Крузо, багато в чому залежить від певних зовнішніх обставин. Якщо, наприклад, великий косяк риби прибився до його острова, то продуктивність праці Крузо зростатиме, і він працюватиме довше, щоб скористатися з цих незвичних можливостей. Це означає, що обсяг виробництва і рівень зайнятості в економіці Крузо зростатимуть. І навпаки, якщо на острові дмуть сильні вітри, що ускладнює виробничу діяльність, то Крузо, очевидно, скорочує тривалість робочого дня і відпочиває у своїй хатині. Тому обсяг виробничої продукції, або ВВП Крузо, зменшується, і відповідно знижуються рівні продуктивності праці й зайнятості. Із цього прикладу випливає, що коливання обсягу виробництва, продуктивності праці й зайнятості є реакцією індивіда на неминучі зміни в навколишньому середовищі. Ці коливання аж ніяк не пов’язані з негнучкими цінами чи монетарною політикою.

На думку прихильників реального ділового циклу, коливання в національній економіці багато в чому нагадують коливання в економіці Крузо. Збурення у сфері умов виробництва товарів і послуг у межах національної економіки (як-от змини погоди на острові Крузо) впливають на природні рівні виробництва і зайнятості. Ці збурення не обов’язково бажані, але їх не можна оминути. Як тільки вони виникають, реальні макроекономічні змінні (обсяг виробництва, рівні продуктивності праці та зайнятості) починають коливатися. Інакше кажучи, формується новий діловий цикл.

Економісти оцінюють теорію реального ділового циклу неоднаково. Особливо гостра полеміка точиться навколо таких питань. По-перше, чи змінюється виробнича функція економіки в короткостроковому періоді під впливом різних екзогенних подій? Іншими словами, чи змінюється (збільшується або зменшується) фізична здатність економіки до продукування товарів і послуг упродовж року чи двох? Згідно з теорією реального білового циклу, зміни в техніці і технології спричиняють коливання обсягу виробництва та рівня зайнятості в короткостроковому періоді. З появою продуктивнішої техніки і технології обсяг національного виробництва зростає. І навпаки, в умовах погіршення технологічної бази виробництва національна економіка входить у фазу спаду. Це погіршення нерідко зумовлене несприятливими погодними умовами, жорстокими нормами охорони навколишнього середовища, підвищенням світових цін на нафту та ін. На думку прихильників теорії реального ділового циклу, зазначені несприятливі процеси і явища знижують здатність національної економіки до виробництва певного обсягу товарів і послуг із наявної кількості ресурсів. Питання ж про те, чи достатньо типовими є такого виду явища і події для того, щоб пояснити частоту і глибину ділових циклів, залишається відкритим.

По-друге, чи відображають коливання рівня зайнятості добровільні зміни у величині пропозиції праці? Прихильники теорії реального ділового циклу стверджують, що пропозиція праці в національній економіці залежить від економічної мотивації до праці. Вони вважають, що як Крузо змінював обсяг своїх трудових зусиль під впливом зовнішніх умов, так само працівники реагують на коливання заробітної плати. Підвищення їх рівня збільшує заінтересованість до праці, і навпаки, за низької платні працівник може залишити роботу, принаймні тимчасово. Готовність працівника змінювати рівень своєї зайнятості називають тимчасовим заміщенням у пропозиції праці. Збурення в національній економіці, які, наприклад, підвищують рівні зарплати і процентних ставок, стимулюють збільшення трудової активності людей, що, відповідно, підвищує рівні зайнятості і виробництва. Отже, теорія реального ділового циклу пояснює зміну рівня зайнятості в економіці поведінкою працівників.

Однак більшість економістів вважає, що коливання рівня зайнятості не відображають змін у кількості людей, які можуть працювати. Інакше кажучи, бажана зайнятість не є чутливою до