Економічний цикл

Економічний цикл – загальна риса майже всіх сфер економічного життя для всіх капіталістичних країн. Рух національного доходу, безробіття, виробництва, цін і прибутків не є такими регулярними, як рух планет по орбітах і коливання маятника, і немає магічних запасів, щоби передбачити поворот в економічній активності.

Короткострокові і середньострокові цикли в ринковій економіці мають ідентичну структуру. Середньострокові цикли мають переважно локальну дію і не впливають одночасно на всі сфери економічної діяльності, але у сукупності вони здатні викликати загальнонаціональні тривалі цикли, рушійними силами є масове оновлення науково-технічного потенціалу країни й значні структурні зміни.

Таким чином, вивчення змісту, структури й механізму дії економічних циклів дає змогу з більшою надійністю прогнозувати динаміку макроекономічних показників у довгостроковій перспективі, передбачати реальний хід соціально-економічного розвитку.

Економічні коливання – це зміни обсягу національного продукту, зайнятості і доходів, що спричиняються піднесеннями та спадами в багатьох секторах національної економіки. Вони є нерегулярними, і їх практично не можна прогнозувати з високим ступенем точності. У діловому циклі вирізняють чотири фази: піднесення, спад, вершину і дно.

Водночас чотири фази можуть бути виділені для цілей аналізу і відокремлені від сезонних коливань і тривалих тенденцій. Отримані у результаті цієї моделі 8-10-річні великі цикли, короткі малі цикли і довгі будівельні цикли докладно описані економістами, статистиками та істориками.

Коли ми переходимо до теорій, які пояснюють цикл, наше перше ключове спостереження зводиться до встановлення підвищеної амплітуди коливання інвестицій або процесу виробництва капітальних благ тривалого користування. Хоча більшість економістів визначає цей факт, вони розходяться у своїх уявленнях щодо ролі зовнішніх і внутрішніх факторів. Спеціалісти вже більше схильні до синтезу зовнішніх і внутрішніх факторів, з одного боку, надають значення технічним нововведенням, чисельності населення, зростанню території, відкриттю покладів золота, політичним подіям. З іншого боку, економісти намагаються з’ясувати, як ці зовнішні зміни в інвестиційних можливостях модифікуються у результаті мультиплікованої (помноженої) реакції економічної системи, кредитної практики банків, хвиль оптимізму і песимізму, циклів відшкодування, принципу акселерації, який веде до динамічної зміни темпів і рівнів , а також інших проявів зворотного впливу доходу та інвестицій.

Економісти пояснюють коливання ділової активності по-різному. Одні з них шукають основні причини цього у чинниках, які поза межами економічної системи (війни, революції, відкриття нових земель, міграція робочої сили, наукові відкриття та винаходи, зміна світових цін на нафту, політичний процес тощо). проте значна частина економістів уважає, що економічні коливання діють у середині економічної системи (гроші, інвестиції, ціни, сподіванні тощо).

Теорія реального ділового циклу пояснює довгострокові економічні коливання на підставі припущення про гнучкі ціни і заробітну плату та за допомогою класичної дихономії. Згідно з цією теорією, економічні коливання є об’єктивною реакцією національної економіки на зміни економічних умов, зокрема в технологічній базі виробництва.

Головною причиною довгохвильових коливань М. Д.Кондратьєв вважав неявніть у складі сукупного капіталу особливих інерційних частин, що мають тривалий термін дії, великих засобів виробництва споруд, установ, транспортних засобів, а також кадрів кваліфікованої робочої сили. У цьому концепція російського науковця визнана як теорія, що містить комплексний опис феномена довготривалих коливань.

М. Д. Кондратьєв визначив характерні риси великих циклів: їм властивий міжнародний характер, причому щодо європейських країн періоди циклів збігаються дуже близько; великі цикли не всезагальні, тобто вини не виявляються у динаміці всіх без винятку показників ринкової кон’юктури; якщо під регулярністю циклів розуміти їх повторення через однакові проміжки часу, то слід визнати, що середні коливання (варіація) довгих циклів відповідають цій ознаці більшою мірою, ніж середні коливання звичайних циклів. У першому випадку період циклу варіюється від 48 до 55 років (з коефіцієнтом осциляції 13,4%), а у другому – від 7 до 11 років (44,4%).

Також можна зробити висновок, що прогнози поки що неточні. Ті, що подають кращі середні показники за тривалий період, використовують дані про національний доход і пов’язані з ним статистичні матеріали. Вони спираються на огляди, які характеризують наміри уряду, споживачів і бізнесменів; підкріплюють свій прогноз руху C + I + G вивченням "провідних індикаторів".

Наукова обґрунтованість означає, що в економічних прогнозах усіх рівнів потрібно враховувати вимоги об'єктивних економічних законів, вітчизняний та іноземний досвід формування прогнозів.

Принцип альтернативності прогнозування ґрунтується на потребі побудови альтернатив у разі передбачення майбутнього розвитку об'єкта прогнозування.

Адекватність прогнозу об'єктивним закономірностям характеризує не тільки процес виявлення, а й оцінку стійких тенденцій і взаємозв'язків у розвитку економіки та створення теоретичного аналога реальних економічних процесів з їхньою повною і точною імітацією. Для цього потрібно, щоб методи і моделі, які використовують під час формування прогнозів, пройшли експериментальну перевірку щодо точності у визначенні змісту процесів, які прогнозують.

Державний прогноз економічного і соціального розвитку України - це система кількісних показників та якісних характеристик розвитку макроекономічної ситуації в країні на визначений період, що охоплює формування структури економіки та соціальної інфраструктури, обсягів виробництва товарів і послуг та їх споживання, зовнішньоекономічної діяльності. Прогнозні параметри визначають з урахуванням результатів аналізу економічного і соціального розвитку України за попередній період та припущень щодо зовнішньої економічної ситуації і внутрішньої економічної політики в перспективі.

Список використаної літератури

Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластник Л.О. Макроекономіка. – К.,: Знання., 2004р. – с.396 – 446.

Мехасюк Державне регулювання економіки. - К.,: Знання., 2004р. – с.66 - 73.

Мочерний С. В. Основи