У системі кредитних відносин державний кредит виступає в наступнихформах :

1. державні позики ;

2. перетворення частини внесків населення в державні позики ;

3. запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду ;

4. казначейські позички ;

5. гарантовані позики .

Найпоширенішою формою внутрішніх запозичень є позики. За їх допомогоюмобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб дляфінансування потреб держави. Держава випускає і продає цінні папери, якправило, облігації. Вони мають номінальну вартість, за якою продаються йгасяться. З огляду на номінальну вартість облігацій виплачуються проценти.

Державні позики можуть випускатися центральним урядом і місцевимиорганами та розповсюджуватися лише серед населення або лише серед юридичнихосіб. Широке розповсюдження одержала практика випуску державних позикцентральним урядом. Заборгованість місцевих органів влади є як правило,незначна.

Залежно від способу виплати доходу позики поділяють на:

. Процентні. - За процентними позиками власники облігацій одержують твердий дохід у формі процента від номінальної вартості облігації.

. Виграшні. - При виграшних позиках увесь дохід власники облігацій одержують у формі виграшу. Дохід виплачується не за всіма облігаціями, а лише за тими, на які випав виграш.

. Безпроцентні (цільові). - Безпроцентні позики не передбачають виплату доходів, але гарантують одержання товару, на який не задовольняється попит на ринку. Вартість кожної випущеної облігації дорівнює ціні товару (легкового автомобіля, телевізора, холодильника тощо).

. Безпрограшні. - Безпрограшні позики випускаються з умовою, що протягом строку дії позики виграшними будуть усі облігації.

. Процентно-виграшні. - Умовами випуску процентно-виграшних позик передбачається виплата частини доходу по купонах, а іншої частини - у формі виграшів.

Місцеві органи влади можуть також проводити цільові позики набудівництво доріг або інші заходи, в яких зацікавлено населення регіону.

Державні позики можуть бути облігаційними і безоблігаційними.
Облігаційні позики супроводжуються емісією цінних паперів держави.
Безоблігаційні позики оформляються підписанням угод, договорів, а такожшляхом записів у боргових книгах і видачею особливих свідчень. В даний часбезоблігаційні позики використовуються на міжурядовому рівні.

Облігація являє собою цінний папір, що символізує державне борговезобов'язання і дає право її власнику по закінченню визначеного термінуодержати назад суму боргу і відсотки. Продаючи облігацію, державазобов'язується повернути суму боргу у визначений термін з відсотками чивиплачувати кредиторам доход протягом усього терміну користуванняпозичковими коштами, а після закінчення терміну повернути і сумуборгу.Іншим видом державних позик є казначейські зобов'язання, щовідрізняються від облігацій цілями випуску, формою виплати доходу і вільнимобігом. Кошти від продажу облігацій спрямовуються в бюджет, позабюджетніфонди чи на спеціальні цілі. Кошти від реалізації казначейських зобов'язаньнаправляються тільки на поповнення бюджету. Доход від облігацій може бутивиплачений у вигляді відсотків, виграшів чи не виплачуватися взагалі. Показначейських зобов'язаннях доход виплачується у вигляді відсотків.
Облігації можуть бути з вільним чи обмеженим обмеженим кругообігом.

По термінах погашення позики поділяються на:
. а) короткострокові позики - термін погашення до 1 року;
. б) середньострокові позики - термін погашення до 5 років;
. в) довгострокові позики - термін погашення більш 5 років.

По методу розміщення позики підрозділяють на:
. а) добровільні позики;
. б) позики розміщені по підписці;
. в) примусові позики.

Кожному методу розміщення позик відповідає свій спосіб реалізації.
Облігації добровільних позик вільно продаються і купуються банківськимиустановами. Примусові позики поширюються серед кредиторів у силу постановиуряду, що передбачає строгу відповідальність за відхилення від покупкиоблігацій. Позики, розташовувані серед населення по підписці з розстрочкоюплатежу, формально є добровільними. Однак їхня реалізація супроводжуєтьсятакою масово-політичною компанією, що робить їх власне кажучиобов'язковими. Це можливо лише в умовах тоталітарного режиму. В даний час унашій країні діють тільки добровільні позики.

У тісному зв'язку з державними позиками знаходиться і інша формадержавного кредиту, функціонування якої здійснюється системою ощаднихустанов (банків, кас і т.і ) і є важливим каналом формування фінансовихресурсів держави - застосування частини внесків населення в державніпозики. На відміну від першої форми державного кредиту, коли фізичні іюридичні особи купують цінні папери за рахунок власних тимчасово вільнихкоштів, ощадні установи дають кредит державі за рахунок позичкових коштів.
Наявність посередника між державою і населенням в особі ощадних установ інадання позики останніми державі за рахунок позичкових коштів без відомареального власника (населення), дозволяє виділити ці відносини як особливуформу державного кредиту. Ця форма кредитування здійснюється через купівлюособливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) чиринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а такожоформлення безоблігаційних позик. Безоблігаційні позики є, власне кажучи,безстроковими. Вони оформляються державою не випуском цінних паперів, ашляхом безпосереднього обліку сум на рахунках відповідних установ і в книзідержавного боргу. Терміни погашення таких позик заздалегідь необумовлюються, але держава залишає за собою право викупу позики ізобов'язується виплачувати відсотки за весь період її дії. Очевидно, щовідсоток по вкладах, що зберігається в ощадних установах, не може бутинижче офіційного рівня інфляції. Для більшої активізації ощадної справивідсоток, що нараховується, повинний перевищувати цей рівень з метоюзабезпечення одержання вкладником хоча б мінімального доходу. У нашійкраїні зараз це досягається на основі покупки Ощадбанком борговихзобов'язань держави.

Запозичення засобів загальнодержавного позичкового фонду, як формадержавного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установибезпосередньо ( не підмінюючи ці операції купівлею державних цінних паперів
) передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця формадержавного кредиту функціонує в тоталітарному суспільстві. Вона сприяєрозвитку інфляційних процесів, що особливо небезпечно в умовах жорсткогоконтролю за емісією грошових знаків з боку демократично обраних органів.
Тому повна нормалізація відносин між державою і